Науково-практичний семінар за темою «Поняття та склад майна: законодавчі положення та практика їх застосування» (14.12.2015)

Чотирнадцятого грудня 2015 р. на кафедрі цивільно-правових дисциплін ОНУ імені І.І. Мечникова відбувся науково-практичний семінар за темою «Поняття та склад майна: законодавчі положення та практика їх застосування». Доповідачами виступили к.ю.н., доц., доцент кафедри В.В. Валах та ст. викладач кафедри Ю.О. Пилипенко.

На семінарі було обговорено низку проблемних питань щодо поняття та складу майна за чинним законодавством України та судової практики його застосування, а саме:

– висвітлено основні концептуальні підходи щодо визначення поняття «майно» за чинним цивільним та господарським законодавством України;

–  підкреслено, що на галузевому законодавчому рівні поняття «нерухома річ» розкривається через сукупність об’єктів, які входять до цього поняття, а перелік таких об’єктів в значній мірі різниться;

– розкрито особливості рухомого майна, на яке законом поширюється режим нерухомості. Зокрема, доведено, що поняття «режим нерухомої речі» передбачає введення відносно рухомої речі додаткового державного регулювання;

– поставлена на обговорення проблема, яка полягає у визначенні цивільно-правового режиму об’єкта незавершеного будівництва. У процесі дискусії зроблено висновок, що об’єкт незавершеного будівництва за своєю цивільно-правовою природою є рухомою річчю, на яку законом розповсюджується режим нерухомості. Як наслідок, відповідного узгодження з законодавчими актами потребують деякі підзаконні нормативні акти;

– обговорено проблему відсутності нормативного закріплення поняття «майнове право», адже спеціальне законодавство визначає майнові права лише шляхом перерахування їх видів. Виявлено, що судова практика занадто вузько трактує поняття «майнове право», що негативно впливає на застосування відповідних норм чинного законодавства на практиці;

– виявлена відсутність нормативного закріплення поняття «майновий обов’язок” та спроба законодавця ототожнити його з «майновим зобов’язанням», що знайшло свій подальший розвиток у судовій практиці. На підставі аналізу норм чинного господарського та цивільного законодавства зроблено висновок про те, що ці поняття не є тотожними, мають різні смислові навантаження та мають застосовуватись відповідно до їх термінологічного призначення.

Автор:  В.В. Валах

Науково-методологічний семінар за темою “Особливості правового регулювання договору найму (оренди) нежитлових приміщень в Україні, Російській Федерації та ФРН” (7.12.2015)

Сьомого грудня 2015 року в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова, за традиціями економіко-правового факультету (далі – ЕПФ), відбувся науково-методологічний семінар, на якому виступила з доповіддю за темою “Особливості правового регулювання договору найму (оренди) нежитлових приміщень в Україні, Російській Федерації та ФРН” аспірантка кафедри цивільно-правових дисциплін Мар’яна Романівна Матущак  (науковий керівник: д.ю.н., проф. І.С. Канзафарова).

Основною метою доповідача було з’ясування особливостей правового регулювання договору найму (оренди) нежитлових приміщень в Україні, Російській Федерації та ФРН в контексті порівняльно-правового аналізу цього  явища.

При викладенні основного матеріалу доповіді були висвітлені такі питання:

  • проблеми правового регулювання зазначеного виду договору в Україні, Російській Федерації та ФРН;
  • істотні умови договору та їх принципові відмінності у кожній із досліджуваних країн;
  • коло правомочностей наймача за договором найму (оренди) нежитлового приміщення.

Остання із зазначених проблем спричинила жваву дискусію, в якій взяли участь викладачі та аспіранти ЕПФ.

Доповідач вважає, що, у випадку передачі майна за українським законодавством, наймач набуває тільки право користування об’єктом оренди – нежитловим приміщенням (ст. 759 Цивільного кодексу України). Однак було висловлено застереження, що є випадки, за яких наймач все ж може набувати, попри право користування, ще й право володіння. Було звернено увагу на відмінність концепції вітчизняного цивільного законодавства від німецького та російського (у відповідній частині). Так, зокрема за Німецьким Цивільним кодексом (далі – НЦК), наймач за договором найму нежитлового приміщення набуває право користування та, на стадії виконання договору, право володіння об’єктом оренди (§§ 535–578 НЦК). За Цивільним кодексом Російської Федерації (далі – ЦК РФ), наймач за договором найму нежитлового приміщення набуває право користування та право володіння (ст. 606 ЦК РФ ).

За результатами доповіді було зроблено кілька вагомих висновків: по-перше, на відміну від Німеччини, в Україні та Російській Федерації оренда розглядається як обтяження нерухомості і підлягає державній реєстрації; по-друге, вагомою в практичному аспекті є судова практика ФРН щодо захисту від конкуренції – заборона розміщення одним і тим же орендодавцем в прямій близькості конкуруючих орендарів; по-третє, тягар утримання та ремонту орендованого майна за німецьким законодавством покладається на орендодавця (§ 535 НЦК), що фактично вказує на звільнення орендаря від виконання обов’язку, що супроводжується певними додатковими матеріальними витратами.

На думку доповідача, кардинальне реформування та запозичення  до чинного вітчизняного законодавства окремих положень законодавства інших досліджуваних країн про договір найму (оренди) нежитлових приміщень  потребує тривалого доопрацювання, але рухаючись з часом вперед, варто такий напрямок взяти до уваги.

Автор інформації: М.Р. Матущак