(Русский) НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКИЙ СЕМИНАР “ПРОБЛЕМЫ АНТРОПОГЕННОЙ НАГРУЗКИ НА ПРИБРЕЖНЫЕ МОРСКИЕ ТЕРРИТОРИИ (НА ПРИМЕРЕ ОДЕССКОГО РЕГИОНА) (23.04.2018)

Вибачте, цей текст доступний тільки в “Російська”.

ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР “ПРАВА МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: СУЧАСНІ РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ” (6.04.2018)

Шостого квітня 2018 року в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова відбувся черговий практичний семінар “Права медичних працівників: сучасні реалії та перспективи”, в якому взяли участь понад 30 осіб: медичних працівників, студентів ОНМедУ, студентів та правників ОНУ імені І.І. Мечникова.

В.В. Валах – під час виступу
В.В. Валах – під час виступу

Своїми знаннями та досвідом поділилися адвокати – члени Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ: Маркочева Наталія Вікторівна, Валах Вікторія Володимирівна та Юдін Олег Юрійович.

Зокрема, учасникам семінару для обговорення були представлені такі теми:

  1. “Медична реформа: як це працюватиме” та “Право лікаря на відмову від пацієнта: практичні поради” (доповідач – Маркочева Наталія Вікторівна);
  2. “Способи захисту честі, гідності та ділової репутації лікаря” (доповідач – Валах Вікторія Володимирівна);
  3. “Відповідальність медичних працівників: які нюанси треба врахувати, аби не потрапити на лаву підсудних” (доповідач – Юдін Олег Юрійович).
Під час семінару
Під час семінару

Учасники семінару отримали корисну та важливу інформацію щодо того:

– які основні зміни чекають на медичних працівників у процесі проведення медичної реформи;

– у яких випадках лікар має право відмовитись від пацієнта та як правильно оформити таку відмову;

– що таке “дифамація” та які дії може здійснити лікар задля свого захисту;

– які нюанси має врахувати лікар, аби нормальний  лікарський ризик не було кваліфіковано як злочинну недбалість.

В.І. Труба – учасник семінару
В.І. Труба – учасник семінару

Під час семінару панувала дружня та доброзичлива атмосфера. Учасники семінару отримали відповідні сертифікати та здобули  необхідні знання для забезпечення правової захищеності працівників галузі охорони здоров’я у світлі реформ, які запроваджуються в Україні.

Інформацію та фотографії надала В.В. Валах

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР, ПРИСВЯЧЕНИЙ НОВЕЛАМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН (7.02.2018)

Сьомого лютого 2018 року на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відбувся науково-практичний семінар, присвячений новелам правового регулювання окремих видів суспільних відносин.

На семінарі було розглянуто три блоки питань: 1) особливості розрахунків та оподаткування за правочинами з нерухомістю (доповідач: старший викладач кафедри цивільно-правових  дисциплін Є.М. Корнеєва); 2) новели законодавства, що регулює надання житлово-комунальних послуг (доповідач: старший викладач кафедри цивільно-правових  дисциплін І.О. Голоденко); 3) законодавчі зміни в сфері аліментних правовідносин батьків та дітей (доповідач: старший викладач кафедри цивільно-правових  дисциплін М.С. Федорко).

Активну участь в обговоренні зазначених питань взяла старший викладач кафедри, адвокат Ю.О. Пилипенко.

Свої думки висловили: канд. юрид. наук, доцент В.М. Масін; канд. юрид. наук, доцент О.М. Потопахіна; канд. юрид. наук, доцент О.В. Толкаченко; канд. юрид. наук, доцент, адвокат В.В. Валах; старший викладач В.А. Завертнева-Ярошенко та ін.

Основні положення доповіді Є.М. Корнеєвої

Є.М. Корнеєва – під час виступу. Фото © І.С. Канзафарова
Є.М. Корнеєва – під час виступу. Фото © І.С. Канзафарова

Таблиця податків і зборів, що підлягають сплаті за основними правочинами щодо відчуження нерухомого майна

Вид

правочину

Держмито

сплачує

Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО)

сплачує

Військовий

збір

сплачує

Пенсійний

збір

сплачує

Купівля-продаж

житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти

1% від ціни об’єкта*

(продавець)

 

5% від вартості нерухомості (продавець-резидент) якщо нерухомість перебуває у власності менше 3 років, або це другий продаж цього року

18% від вартості нерухомості (продавець-нерезидент)

1,5% (продавець платник ПДФО)

0% якщо ПДФО не сплачується

1% (покупець)

 

Купівля-продаж земельної ділянки 1% від ціни об’єкта*

(продавець)

 

 

5% від вартості нерухомості (продавець-резидент) якщо нерухомість перебуває у власності менше 3 років, або це другий продаж цього року

18% (продавець-нерезидент)

1,5% (продавець платник ПДФО)  

Купівля-продаж об’єктів комерційної нерухомості

 

1% від ціни об’єкта*

(продавець)

 

5% від вартості нерухомості (продавець-резидент) якщо нерухомість перебуває у власності менше 3 років, або це другий продаж цього року

18% (продавець-нерезидент)

1,5% (продавець платник ПДФО)

 

1% (покупець)

 

Дарування нерухомості 1% від ціни об’єкта* (обдарований)

окрема категорія осіб звільняється від сплати **

Родичі першого, другого ступеня споріднення – 0%; в інших випадках – 5% від вартості нерухомості (обдаровані громадяни України);

18% обдарований (якщо одна з сторін – іноземець).

1,5% (обдарований- платник ПДФО)

0% якщо ПДФО не сплачується

 

 

 

* під ціною об’єкта розуміється ціна, яка зазначена в договорі купівлі-продажу, але не нижча оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону, та зареєстрованої в єдиній базі даних звітів про оцінку.

** Відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», від сплати держмита звільняються такі категорії громадян:

  • інваліди війни та сім’ї воїнів, які загинули чи пропали без вісті і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
  • інваліди 1 і 2 групи;
  • громадяни, віднесені до І та ІІ категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  • громадяни, які мають статус постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС третьої категорії, які за станом на 1 січня 1993 роки жили або працювали в зоні обов’язкового відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років;
  • громадяни, які мають статус постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС четвертої категорії, постійно проживають або працюють в зоні підвищеного радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

Законодавством України передбачені випадки стягнення податків і зборів у разі здійснення певних правочинів за участі фізичних осіб, пов’язаних з нерухомим майном. Зокрема ст. 172 Податкового кодексу України, п. 6 ст. 2 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» встановлені випадки застосування як бази оподаткування ціни предмету відповідних правочинів або оціночної вартості відповідного нерухомого майна, у разі якщо його ціна менша за вартість. При цьому згідно з ч. 5 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України не зазначено вид вартості майна, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Базою оцінки для визначення оціночної вартості для передбачених Податковим кодексом України цілей є ринкова вартість об’єкта оцінки, що розрахована суб’єктами оціночної діяльності, які визнані такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», або суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель, що визнані такими Законом України «Про оцінку земель». Оцінка об’єктів оцінки проводиться з дотриманням вимог національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна.

З метою підвищення якості послуг із оцінки і запровадження законодавчих важелів, що стимулюватимуть прозорість і якість в питаннях визначення вартості об’єктів оцінки у випадках, передбачених Податковим кодексом України, Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито», зменшення соціальної напруги і незадоволення якістю отриманих послуг замовників оцінки чи інших заінтересованих в її результатах осіб 07.12.2017 був прийнятий, та відповідно 01.01.2018 вступив в дію, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році».

Вказаним Законом вносяться зміни до Податкового кодексу України та запроваджується Єдина база даних звітів про оцінку, у яку, за результатами проведеної оцінки об’єктів, суб’єкти оціночної діяльності подають звіти про оцінку, що підлягають обов’язковій реєстрації у вказаній базі. Ведення Єдиної бази даних звітів про оцінку забезпечує Фонд державного майна України.

Автор інформації: Є.М. Корнеєва

Основні положення доповіді І.О. Голоденко

Новий Закон України «Про житлово-комунальні послуги»

 Дев’ятого листопада 2017 року Верховна Рада України ухвалила новий Закон України  “Про житлово-комунальні послуги”, який регулює відносини між виконавцями і споживачами ЖКП.

Головна мета закону – зруйнувати монополію ЖЕКів та дозволити споживачам самостійно визначати постачальників послуг на договірних умовах.

Зокрема, в Законі  визначено перелік житлово-комунальних послуг, загальні вимоги щодо надання таких послуг та організаційні засади їх комерційного обліку, порядок оплати за їх надання та застосування соціальних нормативів, порядок і особливості укладання, зміни та припинення договорів суб’єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Закон впроваджує типові види договорів, які дозволять співвласникам будинків або окремим споживачам самостійно обирати модель постачання комунальних послуг у їх будинках. Типові договори, які будуть укладатися між споживачами і управителями, повинен затвердити Кабінет Міністрів

Споживачі вправі укласти договорі на отримання всього комплексу житлово-комунальних послуг: на послуги управління, водопостачання, поводження з відходами, газ, електрику. Цю норму впровадили, щоб прибрати з ринку монополію. Та поки незрозуміло, як саме цю ідею реалізовуватимуть. Де-юре можна вибрати будь-кого. Але де-факто вдасться вибрати лише управителя – тобто, компанію, яка виконуватиме, по суті, функції ЖЕКів.

Крім цього, закон передбачає монетизацію субсидій на надання житлово-комунальних послуг.

Окрім комунальних послуг, закон унормовує порядок надання послуги з управління будинком, який раніше юридично не був визначений.

Учасники семінару – під час виступу І.О. Голоденко. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару – під час виступу І.О. Голоденко. Фото © І.С. Канзафарова

Управителем багатоквартирного будинку може бути компанія (юридична особа) або спеціаліст (фізична особа-підприємець), яка надає послуги з управління будинком на підставі договору із співвласниками цього будинку. Основна функція управителя — забезпечити належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб, належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території. У Законі прописані обов’язкові послуги управителя, які будуть затверджені у Типовому договорі Кабміном та додаткові.

З 1 січня 2019 року буде запроваджено професійну атестацію управителів на відповідність кваліфікаційним вимогам професії “менеджер (управитель) житлового будинку (групи будинків)”.

Закон передбачає чотири моделі договірних відносин між споживачами та виконавцями комунальних послуг:

  • індивідуальний договір квартири (облік наданих послуг на вході в будинок та на вході у квартиру);
  • індивідуальний договір будинку (облік наданих послуг лише на вході в будинок);
  • колективний договір (укладається управителем або іншою уповноваженою особою (у тому числі ОСББ) від імені та за дорученням співвласників);
  • колективний споживач (може виступати юридична особа, що об’єднує індивідуальних споживачів (ОСББ, ЖБК).

Зокрема, споживач може відключитися від системи централізованого опалення та постачання гарячої води. У багатоквартирному будинку таке можливе тільки за згодою всіх мешканців (колективний споживач). Окрім того, про розірвання договору потрібно попередити виконавця послуг за два місяці.

Закон передбачає, що за послугу можна платити півціни, якщо вона надана неякісно. Не отримав послуги – не плати взагалі. Але механізм доведення цього поки не розроблений.

Деякі норми вищезгаданого Закону будуть введені в дію з 1 січні 2019 року: нарахування пені в розмірі 0,01% за кожний день у разі несвоєчасної оплати житлово-комунальних послуг, стягнення штрафу на користь споживачів за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновних робіт та запровадження професійної атестації управителів.

Автор інформації: І.О. Голоденко

Основні положення доповіді М.С. Федорко

Огляд окремих законодавчих змін в сфері аліментних правовідносин батьків та дітей

Восьмого липня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який вніс деякі зміни у Сімейний кодекс (далі – СК), Цивільний процесуальний кодекс (далі – ЦПК) та інші нормативні акти, які регулюють аліментування дітей. Розглянемо деякі з цих змін докладніше.

Так, ч. 1 ст. 179 СК тепер закріплює, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. До речі, у попередній редакції закріплювалося, що власником аліментів є той з батьків, на ім’я кого вони виплачуються. Вважаємо, що визнання дитини власником аліментів є цілком логічним та відповідає концепції права власності, втіленої в українському законодавстві.

М.С. Федорко – під час виступу. Фото © І.С. Канзафарова
М.С. Федорко – під час виступу. Фото © І.С. Канзафарова

Статтю 182 СК доповнено нормами, які розширюють обставини, що враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Тепер це можуть бути: наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи (цей мінімум для працездатних осіб, згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік», становить: з 1 січня 2018 року – 1762 гривні, з 1 липня – 1841 гривня, з 1 грудня – 1921 гривня), якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.

Змінився мінімальний розмір аліментів на одну дитину. Якщо стара редакція ст. 184 СК передбачала граничний мінімальний розмір аліментів у 30%, тепер ця межа не може бути меншою, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.  Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. прожиткові мінімуми для дитини відповідного віку складають: для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року – 1492 гривні, з 1 липня – 1559 гривень, з 1 грудня – 1626 гривень; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року – 1860 гривень, з 1 липня – 1944 гривні, з 1 грудня – 2027 гривень.

Внесено зміни до порядку стягнення аліментів. Раніше передбачені добровільний порядок (шляхом укладення договору про сплату аліментів на  дитину) та судовий порядок залишилися, але в рамках судового порядку, окрім позову, той з батьків, з ким проживає дитина, або особа, з ким проживає дитина, може звернутися за видачею судового наказу. При цьому розмір аліментів може визначатися як у твердій грошовій сумі (тут діє мінімальний 50%-вий розмір), так і в частці від заробітку. Норма ч. 5 ст. 183 СК закріплює розмір часток, які стягуються в рамках судового наказу:  на одну дитину – 1/4, на двох дітей – 1/3, на трьох і більше дітей – 1/2 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Перевага запровадження наказового провадження безспірна, адже значно спрощується та оперативно розглядається питання по суті. Так, статтею 102 ЦПК України визначено, що після прийняття судом ухвали про відкриття наказного провадження судовий наказ по суті вимог видається судом у триденний термін. Сам судовий наказ видається без виклику заявника, боржника та інших осіб, а також без проведення судового засідання.

Змінились підходи щодо визначення заборгованості за аліментами. Згідно зі ст. 195 СК заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою – підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Змін зазнало і положення законодавства про сплату неустойки у разі заборгованості за аліментами. Так, законодавець конкретизував, що пеня у розмірі 1% за кожен день прострочення буде виплачуватися від дня прострочення до дня повного погашення заборгованості або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. При цьому сума такої неустойки не може перевищувати 100% від заборгованості. Таке нововведення захищає інтереси платника аліментів, оскільки убезпечує його від сплати надмірно великих сум неустойки.

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

З 06.02.2018 р. на сайті Міністерства юстиції почав діяти Єдиний реєстр боржників аліментів. Відтепер інформація щодо злісних неплатників аліментів, які мають заборгованість більше трьох місяців, є загальнодоступною. А з 6 березня 2018 року має запрацювати система щомісячного моніторингу закону про посилення відповідальності за несплату аліментів в дії з фіксуванням статистики і показників у регіонах.

Також, 6 лютого 2018 року набув чинності Закон «Про посилення відповідальності за несплату аліментів». Згідно із цим законом, у разі, якщо заборгованість по виплаті аліментів перевищить 6 місяців, боржник вважається злісним з відповідними правовими наслідками у вигляді обмежень: у праві виїзду за кордон, управління авто (заборона управління від 3 до 6 місяцв), користуванні мисливською і пневматичною зброєю. Проте санкція у вигляді обмеження на управління авто не буде застосовуватися, якщо він заробляє за допомогою автомобіля, утримує інваліда, проходить строкову військову службу або мобілізований, а також якщо проходить службу в АТО. Крім того, вводиться адміністративна відповідальність у вигляді суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин. За роботу боржнику будуть нараховувати плату не менше мінімальної, яка піде на погашення заборгованості за аліментами. У разі ухилення від робіт, боржника можуть заарештувати на строк до 15 діб.

Зазначеним Законом було внесено зміни й до СК. Так, ст. 157 доповнено п. 5, згідно з яким той із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішує питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку, за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Автор інформації: М.С. Федорко

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР, ПРИСВЯЧЕНИЙ НОВЕЛАМ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА (14.02.2018)

Чотирнадцятого  лютого 2018 року  на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відбувся науково-практичний семінар, присвячений новелам цивільного процесуального законодавства, на якому як доповідач виступила старший викладач кафедри, адвокат Юлія Олексіївна Пилипенко.

Ю.О. Пилипенко – під час виступу. Фото © І.С. Канзафарова
Ю.О. Пилипенко – під час виступу. Фото © І.С. Канзафарова

Свою доповідь вона присвятила ухваленому Верховною Радою 28 листопада 2017 року Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ, який з 15 грудня 2017 р. набрав чинності. Цей Закон став однією з ланок судової реформи та відобразив конституційні зміни, що набрали чинності ще 30 вересня 2016 р.

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Зокрема вона зазначила, що в новій редакції Цивільний процесуальний кодекс: запроваджує нові інститути та поняття цивільного процесуального права (малозначні спори, малозначні справи, справи незначної складності);   передбачає новий зміст, порядок та строки подання заяв по суті, клопотань, зокрема заяв про відвід суддів; вносить зміни до строків та порядку подання доказів; встановлює адвокатську монополію; вперше передбачає нових процесуальних учасників – експерта з питань права та помічника судді; вносить  зміни до переліку процесуальних прав та обов’язків сторін; вводить інститути попереднього визначення судових витрат, забезпечення судових витрат та зустрічного зобов’язання позову;  змінює строки розгляду справи по суті; встановлює нові строки та порядок оскарження судових рішень; змінює порядок розгляду справ судом касаційної інстанції тощо.

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Революційне нововведення стосується одного з основоположних принципів цивільного права та процесу – відтепер спосіб захисту може бути визначений позивачем на власний розсуд.

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Особливістю нової редакції ЦПК України є змога законодавця «йти у ногу» зі  світовим прогресом у сфері комп’ютеризації: передбачено запуск і початок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка забезпечить обмін документами (надсилання та отримання документів, зокрема електронних доказів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що дозволить суду проводити розгляд справи за матеріалами судової справи в електронній формі.

А.Р. Романов – під час семінару. Фото © І.С. Канзафарова
А.Р. Романов – під час семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Приймаючи вищезазначені зміни, законодавець розраховує на те, що внесені зміни сприятимуть подоланню процесуальних проблем, що до цього часу перешкоджали швидкому та ефективному судовому захисту в Україні. З цією метою запроваджено нові процесуальні механізми: розгляд справ у спрощеному провадженні, відповідальність за зловживання правами та введення суду в оману, впровадження «електронного суду».

В.А. Завертнева-Ярошенко – під час семінару. Фото © І.С. Канзафарова
В.А. Завертнева-Ярошенко – під час семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Внесені зміни містять також і негативні моменти. Так, нова редакція Цивільного процесуального кодексу містить велику кількість термінів, що носять оціночний характер та не мають нормативного визначення, що є неприпустимим. Крім того, надто великий обсяг питань, без чіткої прив’язки до меж норм закону, віднесено до дискреційних повноважень суду, що тягне за собою можливість суб’єктивного відношення суду до справи та учасників процесу.

Неприйнятним у змінах, що відбулися, зокрема, є той факт, що Закон не передбачив перехідного періоду для справ, провадження у яких було розпочато до набрання ним чинності. Подібний стан речей призвів до звуження обсягу процесуальних прав учасників, фактично не дав можливості судам та учасникам судового спору «закінчити гру за тими правилами, за якими її було розпочато», що прямо суперечить положенням ст. 22 Конституції України.

Безумовно, внесення змін є необхідною умовою для здійснення судової реформи та побудови системи чесного та прозорого правосуддя. Проте діюча редакція ЦПК України поки що не відповідає повною мірою поставленим судовою реформою цілям і не може стовідсотково забезпечити захист осіб, що звертаються до суду, для відновлення своїх порушених прав та інтересів, і потребує безлічі законодавчих змін, доповнень і роз’яснень.

Ю.О. Пилипенко – під час дискусії. Фото © І.С. Канзафарова
Ю.О. Пилипенко – під час дискусії. Фото © І.С. Канзафарова

Питання, висвітлені у доповіді Ю.О. Пилипенко, були із зацікавленістю обговорені учасниками семінару. Активну участь у дискусії взяли доценти О.М. Потопахіна, В.В. Валах, магістрант 5 курсу денної форми навчання спеціальності “Право” економіко-правового факультету ОНУ імені І.І. Мечникова А.Р. Романов та ін.

Автор інформації:  Ю.О.  Пилипенко

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР “НОВЕЛИ У ПЕНСІЙНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ”

Третього  листопада 2017 року на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відбувся науково-практичний семінар «Новели у пенсійному законодавстві України», на якому як доповідач виступила кандидат юридичних наук, доцент О.М. Потопахіна.

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

 У своїй доповіді вона, зокрема, зазначила, що 3 жовтня 2017 р. Верховна Рада України ухвалила законопроект № 6614 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», 8 жовтня 2017 р. його підписав Президент України, а вже  11 жовтня 2017 р. він набрав чинності.

Цей Закон не можна вважати пенсійною реформою. Його назва – «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій». В новому Законі термін «пенсійна реформа» відсутній. Якщо реформуванням вважати скасування спеціальних пенсій, то вони вже були скасовані Законом України № 213  від 02.03.2015 р.  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Це втручання у солідарну систему, не запроваджуючи другий рівень – накопичувальний, тим самим не стимулюється розвиток третього рівня.

Поряд із вдосконаленням, уніфікацією та кодифікацією правових інститутів у пенсійній сфері, слід створювати обов’язкову накопичувальну пенсійну систему. Як свідчить практика застосування пенсійного законодавства, реалізація багатьох норм законів про пенсійне забезпечення у теперішній час пов’язана  з наявністю чисельних підзаконних нормативно-правових актів, а також роз’яснень різних органів виконавчої влади (зокрема, щодо умов і порядку призначення пенсій, їх перерахунку, обчислення страхового стажу та заробітку, використання норм раніше діючого законодавства тощо). Це не завжди стосується випадків, прямо передбачених законом, а є наслідком прогалин у ньому або недостатньої конкретизації тих чи інших правових норм. Результатом є велика кількість спорів (у тому числі – судових) між учасниками пенсійних правовідносин.

О.М. Потопахіна – під час виступу. Фото © І.С. Канзафарова
О.М. Потопахіна – під час виступу. Фото © І.С. Канзафарова

Позитивним моментом є те, що частина людей справді отримає підвищені виплати, відбудеться уніфікація пенсійного законодавства. Сьогодні у нас в законах було дуже багато змін, інколи вносились “зміни на зміни”. Це спричиняло чимало звернень до судів щодо неправильності, несправедливості нарахувань. Новий Закон уніфіковує законодавство, яке стане значно простішим.

В Законі є зміни до поточного законодавства, але не завжди в кращу сторону. Більшість змін до базового Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не відповідають Конституції України та не забезпечують виконання основної мети – належного соціального захисту громадян, оскільки в більшості випадків вони погіршують тією чи іншою мірою раніше встановлені правові норми. Ця так звана пенсійна реформа порушує щонайменше три статті Конституції, зменшуючи пенсії для громадян та завуальовано підвищуючи пенсійний вік. Хоча там приховано ще багато інших негативних аспектів.

Так, неприйнятною у цьому Законі є, насамперед, зміна коефіцієнту розрахунку пенсій – з 1,35 на 1. Це одразу ставить людей у нерівні умови. Адже тим, хто вийде на пенсію до кінця 2017 року, розраховуватимуть виплати, помножуючи на коефіцієнт 1,35, а з 2018 року – на 1. Уряд стверджує, що він знівелює цей момент підняттям мінімальної зарплати.  Якщо людина працює в державній установі, то, можливо, їй буде легше, але ж бізнес сплачує зарплати не ті, які встановлює уряд, а які заробляє. А якщо компанія не зможе підвищити мінімальну зарплату?

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

 З 1 жовтня 2017 року скасували 15-ти відсотковий податок з пенсій працюючих пенсіонерів. Постає запитання: а навіщо було його вводити?

 Крім того, формально пенсійний вік не підвищується. Але за рахунок  підвищення вимог до  страхового стажу багато людей не зможуть піти  на пенсію у 60 років, а будут працювати до 63 та більше років. Для окремих категорій громадян, які не мають відповідного мінімального страхового стажу, збільшується вік виходу на пенсію. Для частини людей з набуттям чинності цього закону пенсійний вік становитиме 63–65 років. Слід зауважити, що середній вік життя, особливо українських чоловіків, продовжує скорочуватись.  І справедливо було б спочатку провести медичну реформу, відновити повноцінну первинну медичну допомогу, а потім вже підвищувати пенсійний вік. До речі, не так давно Польща зменшила пенсійний вік для своїх громадян.

 Ще одна новація полягає в тому, що люди, які сьогодні не сплачують єдиний соціальний внесок, взагалі не отримуватимуть пенсію. Цій категорії громадян держава фактично нічого не пропонує. Аналогічна ситуація з мільйонами трудових мігрантів, які сьогодні працюють поза межами країни. Ну, не вони винні в тому, що в Україні немає роботи й держава мало що зробила для створення робочих місць!

В.І. Труба – учасник семінару. Фото © І.С. Канзафарова
В.І. Труба – учасник семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Нові зміни підвищують вимоги до страховогу стажу для призначення пенсії. Мінімальний страховий стаж для виходу на пенсію: у 2017 році – залишається 15 років; у 2018 році право на призначення пенсії мають тільки ті люди, у яких є 25 років страхового стажу; з 2019 року з кожним роком мінімальний страховий стаж буде збільшуватися на 1 рік, поки у 2028 році не становитиме 35 років.

У Законі передбачається можливість купівлі стажу, якого не вистачає для призначення пенсії. Для цього необхідно доплатити взноси за недопрацьовані роки.  При цьому застосовується додатковий коефіцієнт для мінімального страхового стажу. Для людей, у яких страховий стаж становить менше 15 років, передбачена соціальна допомога. Подібна норма є в деяких країнах, але вона супроводжується такими речами, як соціальне харчування, житло, будинки для людей похилого віку тощо. Це ціла соціальна інфраструктура з відповідними видатками з державного бюджету.

Ще такий момент. Закон потребує суттєвого коригування, оскільки покращення вже призначених пенсій через проведену оптимізацію іх заробітку відбудеться. Але щодо осіб не пенсійного віку позитивних перспектив  в пенсійному забезпеченні не передбачається. За цим законом пенсія для тих, кому сьогодні 35-40 років, взагалі не передбачена.

Вказані нововедення не є вичерпними.

Отже, прийняття зазначеного Закону не вирішує жодних завдань, що постають перед пенсійною системою України. Негативним є те, що до впровадження реформ, зокрема, пенсійної, не готові ні держава, ні суспільство – у зв’язку з відсутністю економічних можливостей для цього. Якщо оцінювати загалом зміни до пенсійного законодавства, то складається враження, що, в першу чергу, вони спрямовані на поповнення Пенсійного фонду за рахунок самих пенсіонерів, шляхом ліквідації їх соціально-правових гарантій, передбачених нормами Конституції України, що і викликає занепокоєння у населення.

Проведення будь-якої реформи потребує відповідного фінансового забезпечення. Жоден закон не буде діяти, якщо відсутня фінансова підтримка для його впровадження. Зараз також важливо не утримувати пенсіонерів від подальшої продуктивної праці шляхом зменшення пенсійного забезпечення або відмови у продовженні трудових відносин у зв’язку з виходом на пенсію, а, навпаки, заохочувати їх правовими нормами та економічними засобами.

Тому першими повинні запроваджуватися економічні реформи в різноманітних галузях господарства, а вже на їх базі – соціальні реформи!

Також важливим аспектом реформування країни є адміністративно-територіальна реформа – з наданням головам обласних державних адміністрацій широких повноважень в економічній і соціальних сферах підпорядкованого регіону, щоб основним показником їх діяльності став ефективний розвиток регіону як важливої складової держави в цілому. Такий підхід забезпечить створення нових робочих місць, стабілізує ринок праці, виявить потребу в кваліфікованих кадрах, надасть можливість громадянам працювати в Україні, а не за кордоном.

Важливим питанням є гармонізація національного пенсійного законодавства з міжнародно-правовими нормами у сфері соціального забезпечення, а також із законодавством країн, з якими Україна має і розвиває соціально-економічні зв’язки (країни СНД, Євросоюзу та ін.). Актуальним є міждержавне договірно-правове регулювання питань пенсійного забезпечення.

Автор інформації: О.М. Потопахіна

(Русский) НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКИЙ СЕМИНАР ПО ВОПРОСАМ СУДЕБНОГО ПРОИЗВОДСТВА ПО ДЕЛАМ О ПРИЗНАНИИ НАСЛЕДСТВА  ВЫМОРОЧНЫМ

Вибачте, цей текст доступний тільки в “Російська”.

Майстер–клас з питань захисту прав пацієнтів медичних закладів

Дванадцятого грудня 2016 року на економіко-правовому факультеті Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відбувся Майстер–клас “Захист прав пацієнтів медичних закладів: вітчизняний та європейський досвід”.

Перед початком майстер-класу. Зправа наліво: І.О. Бельчиков та його колеги-лікарі. Фото © І.С. Канзафарова
Перед початком майстер-класу. Зправа наліво: І.О. Бельчиков та його колеги-лікарі. Фото © І.С. Канзафарова

Загальна інформація про захід

Ініціатор: Кафедра цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова

Дата проведення: 12 грудня 2016 року

Час проведення: 14:15 – 18:15

Місце проведення:  Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, корпус гуманітарних навчальних підрозділів (Французький бульвар, 24/26, ауд. 202)

Організатори: Економіко-правовий факультет Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (кафедра цивільно-правових дисциплін; кафедра конституційного права та правосуддя; кафедра кримінального права, кримінального процесу та криміналістики)

Мета проведення заходу: підвищення кваліфікації викладачів вищих навчальних закладів та юристів-практиків у сфері захисту прав пацієнтів медичних закладів; ознайомлення студентів-юристів із специфікою захисту прав пацієнтів медичних закладів

Модератор: Ілона Станіславівна Канзафарова, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова

Мови заходу: українська, російська

Організаційний внесок не передбачався.

Звіт про захід

Зі вступним словом до учасників заходу звернулась І.С. Канзафарова, яка  обгрунтувала актуальність обраної для розгляду теми та окреслила формат спілкування учасників заходу.

Під час майстер-класу. Зліва направо: В.В. Валах та К.Ю. Кармазіна. Фото © І.С. Канзафарова
Під час майстер-класу. Зліва направо: В.В. Валах та К.Ю. Кармазіна.
Фото © І.С. Канзафарова
І.О. Бельчиков – під час виступу з доповіддю. Фото © І.С. Канзафарова
І.О. Бельчиков – під час виступу з доповіддю. Фото © І.С. Канзафарова
В.В. Валах – під час виступу з доповіддю. Фото © І.С. Канзафарова
В.В. Валах – під час виступу з доповіддю. Фото © І.С. Канзафарова

На майстер-класі було розглянуто такі питання:

I – «Захист прав пацієнтів медичних закладів: конституційно-правові засади та практика Європейського суду з прав людини» (доповідач: Катерина Юріївна  Кармазіна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри конституційного права та правосуддя Одеського  національного університету імені І.І. Мечникова, адвокат, керівник Одеського підрозділу ВГО «Об’єднання адвокатів, які надають безоплатну правову допомогу»);

Під час майстер-класу. На передньому плані: І.А. Дришлюк. Фото © І.С. Канзафарова
Під час майстер-класу. На передньому плані: І.А. Дришлюк.
Фото © І.С. Канзафарова
Під час майстер-класу. На передньому плані (зліва направо): А.І. Александров, О.І. Миколенко, О.В. Толкаченко. Стоїть К.А. Мхітарян. Фото © І.С. Канзафарова
Під час майстер-класу. На передньому плані (зліва направо): А.І. Александров, О.І. Миколенко, О.В. Толкаченко. Стоїть К.А. Мхітарян.
Фото © І.С. Канзафарова

II – «Правові основи розголошення лікарської таємниці в Україні» (доповідач: Ігор Олексійович Бельчиков, викладач кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, лікар вищої категорії);

Презентація доповіді І.О. Бельчикова:

Під час майстер-класу. Фото © І.С. Канзафарова
Під час майстер-класу. Фото © І.С. Канзафарова
С.І. Комаров – під час виступу з доповіддю. Фото © І.С. Канзафарова
С.І. Комаров – під час виступу з доповіддю. Фото © І.С. Канзафарова

III – «Цивільно-правові аспекти захисту прав пацієнтів медичних закладів: вітчизняний досвід» (доповідач: Вікторія Володимирівна Валах, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін  Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, адвокат Юридичної агенції «С.В.С.», член Одеського підрозділу ВГО «Об’єднання адвокатів, які надають безоплатну правову допомогу»;

Презентація доповіді В.В. Валах:

Файл: Доклад Валах
Размер: 3.5 MB
Під час майстер-класу. Стоїть Е.В. Бережна. Фото © І.С. Канзафарова
Під час майстер-класу. Стоїть Е.В. Бережна. Фото © І.С. Канзафарова
Під час майстер-класу: С.І. Комаров (стоїть), І.О. Бельчиков (сидить). Фото © І.С. Канзафарова
Під час майстер-класу: С.І. Комаров (стоїть), І.О. Бельчиков (сидить).
Фото © І.С. Канзафарова

IV  – «Актуальні питання захисту прав пацієнтів у сфері трансплантології та евтаназії» (доповідач: Сергій Іванович Комаров, лікар-хірург вищої категорії  КУ «Одеській обласний шкірно-венерологічний диспансер», юрисконсульт КУ «Одеській обласний шкірно-венерологічний диспансер».

Презентація доповіді С.І. Комарова:

Під час майстер-класу. А.В. Смітюх. Фото © І.С. Канзафарова
Під час майстер-класу. А.В. Смітюх. Фото © І.С. Канзафарова

Активну участь в обговоренні зазначених питань взяли:

Еліна Володимирівна Бережна, лікар вищої категорії, кандидат медичних наук, завідувач багатопрофільної поліклініки “Into-Sana”;

Андрій Михайлович Гайса, начальник юридичного відділу у Малиновському районі м. Одеси Комунальної установи “Спеціалізована установа з надання безоплатної первинної правової допомоги у м. Одесі”, адвокат;

Андрій Володимирович Смітюх, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного та господарського права Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Під час майстер-класу. Стоїть Е.В. Бережна. Фото © І.С. Канзафарова
Під час майстер-класу. Стоїть Е.В. Бережна. Фото © І.С. Канзафарова
Під час майстер-класу. Зліва направо: І.О. Бельчиков, В.В. Валах, К.Ю. Кармазіна. Фото © І.С. Канзафарова
Під час майстер-класу. Зліва направо: І.О. Бельчиков, В.В. Валах, К.Ю. Кармазіна. Фото © І.С. Канзафарова

Свою думку щодо окремих проблем захисту прав пацієнтів медичних закладів висловили:

Віктор Миколайович Масін, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова;

Юлія Олексіївна Пилипенко, старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова;

Каріна Арноївна Мхітарян, аспірант кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова;

Артур Ігорович Александров, аспірант кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова;

В’ячеслав Граматик, студент економіко-правового факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Автор:   Є. М. Корнеєва

Науково-практичний семінар з питань оплати праці та соціального захисту окремих категорій громадян

Другого грудня 2016 року на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І. І. Мечникова відбувся науково-практичний семінар з питань оплати праці та соціального захисту окремих категорій громадян.

О. М. Потопахіна – під час виступу. Фото © І. С. Канзафарова
О. М. Потопахіна – під час виступу. Фото © І. С. Канзафарова

Як основний доповідач на семінарі виступила кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін О. М. Потопахіна. У своїй доповіді вона: розповіла про сучасний стан правового регулювання оплати праці в Україні; проаналізувала зміни до деяких законодавчих актів України в частині оплати праці, виплати стипендій студентам та пенсій окремим категоріям громадян.

Тези доповіді О. М. Потопахіної

Щодо проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (від 15.09.2016 р., реєстраційний № 5130), доопрацьованого Кабінетом Міністрів України та поданого на розгляд Верховної  Ради  03.11.2016 р. – в доопрацьованому  варіанті пропонуються зміни до Кодексу законів про працю України та до Закону України «Про оплату праці», які призведуть до звуження трудових прав працівників, особливо бюджетної сфери.

Учасники семінару. Фото © І. С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І. С. Канзафарова

Крім того, необхідно висловити  заперечення щодо запропонованих змін до статті 95 Кодексу законів про працю України та до статті 3 Закону України «Про оплату праці» (стосовно вилучення з визначення поняття мінімальної заробітної плати положення, яке встановлює, що мінімальна заробітна плата – це заробітна плата за просту, некваліфіковану працю). Установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн.

Не підтримую запровадження змін до  статті 96 Кодексу законів про працю України та до статті 6 Закону «Про оплату праці» про формування схеми посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, які фінансуються з бюджету, на основі мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України, та встановлення його у розмірі, не меншому від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, замість норми про затвердження тарифної ставки робітника першого розряду у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної зарплати.

О. М. Потопахіна – під час виступу. Фото © І. С. Канзафарова
О. М. Потопахіна – під час виступу. Фото © І. С. Канзафарова

Не можна погодитися з пропозиціями про вилучення зі статті 3 Закону «Про оплату праці» норми, згідно з якою до мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати, та доповнення його нормою в новій статті 31, згідно з якою при обчисленні розміру мінімальної заробітної плати працівника не враховуються лише доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат та проведення доплати до її рівня, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

З 1 грудня 2016 р. підвищуються посадові оклади працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери. Уряд 23 листопада прийняв постанову«Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

В. І. Труба – учасник семінару. Фото © І. С. Канзафарова
В. І. Труба – учасник семінару. Фото © І. С. Канзафарова

Проект  акта підготовлено Мінсоцполітики з метою підвищення посадових окладів працівників окремих галузей бюджетної сфери у зв’язку із зростанням з 1 грудня цього року мінімальної заробітної плати з 1450 до 1600 грн.

Зокрема, постановою передбачено підвищення тарифної ставки працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки на 150 грн (на 12,7 відсотка) і встановлення її у розмірі 1335 грн. При цьому зберігається діючий грошовий розрив між мінімальною заробітною платою та тарифною ставкою працівника першого тарифного розряду ЄТС у сумі 265 грн.

Відповідно до зростання посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду ЄТС та тарифних коефіцієнтів за розрядами ЄТС підвищуються посадові оклади всім категоріям працівників бюджетної сфери з дотриманням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

В. І. Труба – під час виступу. Фото © І. С. Канзафарова
В. І. Труба – під час виступу. Фото © І. С. Канзафарова

Крім того, для недопущення „зрівнялівки” у посадових окладах окремих категорій працівників постановою передбачено встановлення диференціації розмірів посадових окладів працівників 1-3 тарифних розрядів ЄТС (на 5-10 грн).

Реалізація постанови буде здійснена в межах видатків, передбачених на оплату праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій у 2016 році.

Цікаво, що всюди пишуть, що посадові оклади підвищує уряд. Але ж це здійснено на виконання Закону України “Про державний бюджет на 2016 р.” Адже з 1 грудня мінімальна заробітна плата становить 1600 грн. А уряд встановив тарифну ставку працівника першого тарифного розряду бюджетної сфери у розмірі 1335 грн. Так він виконує рішення суду про встановлення тарифної ставки працівника першого розряду не нижче мінімальної заробітної плати.

Учасники семінару. Фото © І. С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І. С. Канзафарова

Не можуть бути підтримані пропозиції щодо змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо виплати студентам-чорнобильцям соціальної стипендії замість підвищеної стипендії.

Зміни до статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статей  58, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та інших, щодо продовження терміну обмеження розміру пенсій, зупинення  їх виплати ще на один рік, з 31 грудня 2016 р. до 31 грудня 2017 р., вважаємо неконституційними. Неприпустимими є наміри про перенесення з 1 січня 2017 р. на  1 січня 2018 р. норми про виплату  пенсії у повному розмірі без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення, що передбачається змінами до статті 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Учасники семінару. Фото © І. С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І. С. Канзафарова

Не підтримую внесення змін до Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», щодо вилучення зі статті 9 норм, якими передбачається, що держава, враховуючи вартість прожиткового мінімуму, підвищує розміри стипендій, а матеріальне забезпечення, включаючи стипендії учнівської та студентської молоді, яка перебуває на повному державному забезпеченні, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму. Потребує збереження норма про виплату надбавок до стипендій за успіхи в навчанні, а також щодо підвищених стипендій для окремих категорій молоді.

В. І. Труба (стоїть) і Л. М. Токарчук (сидить). Фото © І. С. Канзафарова
В. І. Труба (стоїть) і Л. М. Токарчук (сидить). Фото © І. С. Канзафарова

Не згодна  із внесенням змін до статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо позбавлення права студентів, учнів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, на виплату їм стипендії в розмірі, який на 50% перевищує розмір стипендії у відповідному навчальному закладі, а також надання щорічної допомоги для придбання навчальної літератури в розмірі трьох місячних стипендій до завершення їх навчання в навчальному закладі.

Не можна  вносити зміни до частин 4  та 6 статті 62 Закону України «Про вищу освіту», зокрема щодо скасування норми, згідно з якою розмір стипендіального фонду вищого навчального закладу повинен забезпечувати виплату академічних стипендій не менш як двом третинам і не більш як 75 відсоткам студентів денної форми навчання, які навчаються за кошти державного бюджету, без урахування осіб, які отримують соціальні стипендії, та запровадження норми про надання соціальних стипендій, виходячи з рівня доходу сім’ї та успіхів у навчанні студентів, а також надання академічних стипендій лише тим особам, які досягли значних успіхів у навчанні та/або науковій діяльності згідно з критеріями, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Норма про встановлення Кабінетом Міністрів України відсотку студентів, які матимуть право на отримання академічних стипендій та в межах якої вчена рада вищого навчального закладу визначатиме частку студентів на отримання академічних стипендій, призведе до ручного управління стипендіальним забезпеченням здобувачів вищої освіти та загрожує скороченням кола осіб, які отримуватимуть стипендію.

О. М. Потопахіна – під час виступу. Фото © І. С. Канзафарова
О. М. Потопахіна – під час виступу. Фото © І. С. Канзафарова

Декларативною виглядає норма про гарантоване право на виплату соціальної стипендії студентам із числа дітей-сиріт  та  дітей,  позбавлених  батьківського  піклування, а також  студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишились без батьків, без визначення її гарантованих розмірів.

Не можуть бути підтримані наміри про скасування положень, передбачених частиною 8 статті 62 щодо призначення персональних стипендій студентам, які досягли значних успіхів у навчанні та науковій діяльності.

Протизаконними вважаю пропозиції щодо віднесення до системи професійно-технічної освіти вищих навчальних закладів I рівня акредитації, тобто технікумів, педагогічних училищ тощо, які до 1 серпня 2017 р. не отримають ліцензію на підготовку освітнього ступеня бакалавра, що пропонується до підпункту 6 пункту 2  Прикінцевих та перехідних положень.

Замість анулювання підпункту 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону необхідно забезпечити з 1 січня 2017 р. збільшення розміру мінімальної академічної стипендії до рівня прожиткового мінімуму в розрахунку на одну особу на місяць.

Не підтримую пропозиції, що пропонуються до частини 18 статті 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», згідно з якими передбачається продовження до 31 грудня 2017 р. обмежень у призначенні пенсії науковим працівникам та її обмеження працюючим пенсіонерам розміром 85 відсотків призначеного розміру.


Наведені вище положення викликали дискусію серед учасників семінару. Найактивнішу участь у дебатах взяв декан економіко-правового факультету, професор кафедри цивільно-правових дисциплін, кандидат юридичних наук, професор, Заслужений юрист України В. І. Труба.

Автор: О. М. Потопахіна

Науково-практичний семінар з проблем правового регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення

Чотирнадцятого листопада 2016 року на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відбувся науково-практичний семінар, присвячений проблемам правового регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення.

З доповіддю “Правове регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення: пошук української моделі” виступив кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін В. М. Масін.

Активну участь у дискусії взяв декан економіко-правового факультету, професор кафедри цивільно-правових дисциплін, кандидат юридичних наук, професор, Заслужений юрист України  В. І. Труба.

В. М. Масін – під час виступу на семінарі. Фото © А. Л. Святошнюк
В. М. Масін – під час виступу на семінарі. Фото © А. Л. Святошнюк

Тези доповіді В. М. Масіна

Законом України «Про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель» від 06.10.2016 р. № 1669-VIII, який набрав чинності  2 листопада 2016 р., внесено зміни до пунктів 14 та 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Відповідно до вказаних змін, забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств та не допускається купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до набрання чинності Законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року.

У результаті    продовжує діяти мораторій (заборона на відчуження та зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення).

У власності майже 6,9 млн громадян України на сьогодні знаходиться 30,7 млн  га сільськогосподарських угідь (74 % від площі цих угідь по Україні), у тому числі – 27,1 млн га ріллі (83,5 % від площі ріллі по Україні).

Думки експертів та науковців з питання зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення кардинально різняться: одні наполягають на негайному введенні ринку земель сільськогосподарського призначення;  інші не рекомендують продавати землю в умовах економічної кризи.

Слід диференціювати поняття «ринок земель» та «обіг земель сільськогосподарського призначення».

З правової точки зору ринок земель – це врегульовані нормами чинного законодавства суспільні відносини, що виникають у процесі: реалізації фізичними і юридичними особами, державою і територіальними громадами гарантованого Конституцією України суб’єктивного права власності та інших прав на земельні ділянки; формування і функціонування інфраструктури ринку землі; державного і самоврядного регулювання ринку землі на національному, регіональному та місцевому рівнях; забезпечення захисту прав учасників ринку землі.

Обіг земель сільськогосподарського призначення можна визначити, як врегульовані нормами законодавства суспільні відносини щодо переходу прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення з підстав і в порядку, визначених законом, договором, рішенням суду.

Земельним кодексом встановлено, що мораторій діє «до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення». Крім того, вимога про прийняття Закону України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» міститься в Меморандумі, який Україна підписала у 2016 р. з Міжнародним валютним фондом.

Сьогодні в суспільстві та в експертних колах відсутнє консолідоване бачення комплексної моделі обігу земель сільськогосподарського призначення в Україні. Врегулювання даних питань потребує значного обсягу кардинальних змін до чинного законодавства, базисною основою для яких будуть пропозиції учасників парламентських слухань, що мають пройти 21 грудня 2016 року в залі пленарних засідань Верховної Ради України (проект Постанови Верховної Ради України про проведення парламентських слухань на тему: «Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення: пошук української моделі» (реєстр. № 5266  від 11.10.2016 р.).

У парламенті наразі знаходяться 7 «земельних» законопроектів. Міністерством аграрної політики спільно із Держгеокадастром ще у 2015 році підготовлено власний проект Закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення».

На сьогодні, основними нормативно-правовими актами, що діють у сфері правового регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення, є: Конституція України, Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України.

Реалізація Закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» передбачає внесення змін до Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», Законів України «Про оцінку земель», «Про оренду землі», «Про фермерське господарство», «Про захист економічної конкуренції», «Про іпотеку».

Основною метою прийняття Закону «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» є включення до економічного обігу земель сільськогосподарського призначення та законодавче закріплення шляхів і правових механізмів подальшого розвитку відносин сільськогосподарського землекористування і власності на землі сільськогосподарського призначення.

Особливістю законопроекту є запровадження національної моделі обігу земель сільськогосподарського призначення, зорієнтованої на: гармонізацію приватних, суспільних та державних інтересів;  посилення ролі держави в сфері обігу земель як консолідатора земель та дієвого інструменту забезпечення стабільності і ефективності сільськогосподарського землекористування;  удосконалення інституту оренди сільськогосподарських земель.

«Національна модель» обігу земель сільськогосподарського призначення полягає у запровадженні гнучкого та ефективного державного регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення, із одночасною мінімізацією його потенційно негативних соціально-економічних наслідків.

Захист законних інтересів власників земельних ділянок буде здійснено через: прозорість операцій на ринку земель;  застосування «біржового» механізму купівлі-продажу земельних ділянок; максимальну поінформованість потенційних покупців сільськогосподарських земель про пропозиції на ринку земель.

Запобігання спекулятивним операціям та монополізації ринку земель сільськогосподарського призначення досягається через: обмеження площі земель, що може знаходитись у власності однієї особи (до 200 га);  запровадження регресивної шкали державного мита при перепродажі земельних ділянок сільськогосподарського призначення протягом 10 років з дня укладення договору відчуження (100% від нормативної грошової оцінки, 90%, …, 10%);  встановлення спеціальних вимог до потенційних покупців земельних ділянок.

Підвищенню інвестиційної привабливості та економічної віддачі земель сільськогосподарського призначення, подоланню наслідків надмірної парцеляції (подрібнення земель на невеликі ділянки) сільськогосподарських земель сприятиме консолідація (об’єднання) цих земель.

З метою уникнення подрібнення земельних ділянок сільськогосподарського призначення під час їх успадкування великою кількістю спадкоємців чи зміни власника, встановлюється мінімальний розмір земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка не підлягає поділу (встановлюється КМУ).

Для уникнення неконтрольованої зміни цільового призначення та урбанізації сільськогосподарських земель встановлюється 10-річна заборона на зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, крім їх відчуження для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності.

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва досягається за рахунок консолідації розрізнених ділянок в єдині зручні для обробітку інвестиційно-привабливі масиви.

Відповідно до проекту, Закон регулює відносини, пов’язані з обігом земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них для: ведення товарного сільськогосподарського виробництва;  ведення фермерського господарства;  ведення підсобного сільського господарства; земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства; земельних часток (паїв).

Дія цього Закону не поширюється на земельні ділянки: надані громадянам для ведення особистого селянського господарства (крім земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);  садівництва;  городництва; сінокосіння та випасання худоби;  на суспільні відносини, що виникають при відчуженні земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Підводячи підсумки, слід підкреслити, що продовження дії мораторію на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення зумовлено тим, що до цього часу в Україні не сформовано жодних правових, організаційних або економічних передумов для обігу земель.

А саме:
1) не сформовано базу Державного земельного кадастру, що обумовлює документальну невизначеність  та нечіткість  меж значної кількості земельних ділянок;
2) не проведено інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення;
3) законодавчо не врегульоване питання передачі повноважень органам місцевого самоврядування по розпорядженню землями державної власності;
4) не розроблено нової Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення по областях з урахуванням різних природно-кліматичних умов;
5) не запроваджено ефективних регуляторних механізмів для розвитку ринку оренди земель сільськогосподарського призначення, шляхом запровадження інституту застави прав оренди.

Разом із тим, мораторій обмежує права власників земельних ділянок, що закріплені: частиною першою статті 90 Земельного кодексу України (далі – ЗК) та статтею 41 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ЗК, власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. А статтею 41 Основного Закону кожному гарантовано право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

                                                                     Автор:  В. М. Масін