(Русский) НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКИЙ СЕМИНАР, ПОСВЯЩЕННЫЙ ВОПРОСАМ ПРАВОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ ОКАЗАНИЯ РИТУАЛЬНЫХ УСЛУГ (13.02.2019)

Вибачте, цей текст доступний тільки в “Російська”.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР, ПРИСВЯЧЕНИЙ ПРОБЛЕМАМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ЗВ’ЯЗКУ З РЕЄСТРАЦІЄЮ ТА ВИКОРИСТАННЯМ ДОМЕННИХ ІМЕН (17.12.2018)

Сімнадцятого грудня 2018 року на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відбувся Науково-практичний семінар, присвячений проблемам правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку з реєстрацією та використанням доменних імен.

На семінарі з доповіддю “Добросовісна та недобросовісна реєстрація доменних імен відповідно до Єдиних правил розгляду спорів про доменні імена” виступила аспірант кафедри цивільно-правових дисциплін Наталія Миколаївна Булат (науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент В.В. Валах).

Н.М. Булат. Фото © І.С. Канзафарова
Н.М. Булат. Фото © І.С. Канзафарова

Активну участь в обговоренні питань, що були предметом розгляду на семінарі, взяли: проф. І.С. Канзафарова, доц. А.Л. Святошнюк, ст. викладач Є.М. Корнеєва та ін.

Основні положення доповіді Н.М. Булат “Добросовісна та недобросовісна реєстрація доменних імен відповідно до Єдиних правил розгляду спорів про доменні імена”

Стрімкий розвиток доменних імен зумовив появу так званих «доменних спорів». Наразі законодавчі положення, покликані регулювати відповідні відносини, не можна вважати послідовними, тому важливим є дослідження положень, розроблених міжнародними організаціями, зокрема Єдиних правил розгляду спорів про доменні імена (далі – UDRP), розроблених Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (далі – ВОІВ) та прийнятих Інтернет-корпорацією з присвоєння імен та номерів (далі – ICANN).

Історія появи на світ UDRP така. У середині 1990-х років ВОІВ взяла на себе ініціативу з розробки універсального механізму вирішення доменних спорів та його подальшого втілення. На прохання уряду США, у 1997 році ВОІВ ініціювала процес розроблення рекомендацій з вирішення доменних спорів між володільцями торговельних знаків та адміністраторами доменів у зонах .COM, .NET, .ORG. У роботі взяли участь представники 196 країн [1, c. 45]. У Підсумковому звіті ВОІВ, оприлюдненому 30 квітня 1999 року [2], містилися рекомендації щодо порядку реєстрації доменних імен, порядку вирішення доменних спорів, порядку створення нових доменів верхнього рівня, співвідношення засобів індивідуалізації товарів та послуг і доменних імен. Підсумковий звіт був представлений державам-членам ВОІВ на Генеральній асамблеї ВОІВ у вересні 1999 року [1, c. 45]. Саме на його основі були розроблені UDRP від 24 жовтня 1999 року, а також Rules for Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy (останні згодом отримали нову редакцію від 28 вересня 2013 року).

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Як зазначається у самих UDRP, вони застосовуються усіма реєстраторами, акредитованими ICANN (серед них – ряд повноважних реєстраторів в Україні), крім того, вони застосовуються деякими адміністраторами доменів вищого рівня (.NU, .TV, .WS) [3]. Також у UDRP зазначено, що вони є обов’язковою та невід’ємною частиною договорів з реєстрації доменних імен [3, п. 1], і можна зробити висновок, що саме таким чином вони діють у випадках, коли реєстратор акредитований ICANN, а також, коли доменне ім’я реєструється у зонах .NU, .TV, .WS. Однак власне такий статус цих Правил фактично обмежує їх практичне застосування. Так, важливою особливістю UDRP є те, що вони встановлюють обов’язкову адміністративну процедуру вирішення доменних спорів (сама процедура регламентована Rules for Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy). Проте її недотримання не перешкоджає безпосередньому зверненню до суду. Відтак варто підкреслити, що UDRP не є міжнародною угодою та не носять загальнообов’язкового характеру. На сьогодні ICANN уповноважено 5 центрів, які розглядають доменні спори, керуючись UDRP: Арабський центр з вирішення доменних спорів, Азіатський центр вирішення спорів про доменні імена, Арбітражний центр з вирішення Інтернет-спорів Чеського арбітражного суду, Національний арбітражний форум і Центр арбітражу та медіації ВОІВ [4].

UDRP спрямовані на захист від брендового кіберсквотингу, який, на нашу думку, можна визначити як порушення прав інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, вчинене шляхом недобросовісної реєстрації доменного імені, що містить позначення, яке є тотожним (схожим) з охоронюваним об’єктом (його частиною).

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Сутність UDRP можна охарактеризувати через так звану «концепцію добросовісності застосу­вання доменних імен». Дана концепція зводиться до презумпції правомірності реєстрації доменного імені, якщо особа має щодо нього права та законні інтереси. Відповідно до UDRP, наявність права та законного інтересу визнається в таких трьох випад­ках (кожен з випадків має самостійне значення):

1) до отримання повідомлен­ня про наявність спору щодо доменного імені володілець останнього має розпоча­ти його використання (чи використання позначення, яке відповідає доменному імені) або продемонструвати підготовку до такого використання у зв’язку з добросовісною пропозицією товарів, послуг;

Приклад – справа EAuto, L.L.C. v. Triple S. Auto Parts d/b/a Kung Fu Yea Enterprises, Inc.

https://www.wipo.int/amc/en/domains/decisions/html/2000/d2000-0047.html

2) володілець доменного імені має бути загальновідомим під цим доменним ім’ям (навіть якщо він не має прав на знак для товарів і послуг);

Прикладом є, зокрема, справа Shakespeare Company LLC v. Bob Pflueger.

http://www.wipo.int/amc/en/domains/search/text.jsp?case=D2010-1126

3) володілець доменного імені повинен здійснювати законне некомерційне використання або інше добросовіс­не використання останнього без намірів отримати комерційну користь шляхом введення в оману споживачів або дискредитації знака для товарів і послуг, з приводу якого пред’явлені претензії [3, п. 4 (с)].

Приклад – справа Bridgestone Firestone, Inc., Bridgestone/Firestone Research, Inc., and Bridgestone Corporation v. Jack Myers.

https://www.wipo.int/amc/en/domains/decisions/html/2000/d2000-0190.html

Своєю чергою, на недоб­росовісність поведінки особи, яка зареє­струвала ім’я, за правилами п. 4 (b) UDRP можуть вказува­ти такі обставини:

(i) доменне ім’я було зареєстроване або придбане, головним чином, з метою наступного продажу, здавання в оренду або іншого роду передачі зареєстрованого доменного імені заявнику, який є во­лодільцем знака для товарів і послуг, або його конкуренту за гроші чи інші цінно­сті, що перевищують витрати, докумен­тально підтверджені й напряму пов’яза­ні з доменним іменем; або

Приклад – справа Plaza Operating Partners, Ltd. V. Pop Data Technologies, Inc. and Joseph Pillus.

https://www.wipo.int/amc/en/domains/decisions/html/2000/d2000-0166.html

(ii) доменне ім’я зареєстровано з ме­тою перешкодити володільцю знака для товарів і послуг використовувати відповідне доменне ім’я, за умови, що реєстрант брав участь у моделі такої поведінки; або

Прикладом застосування п. 4 (b) (ii) UDRP є рішення Центру арбітражу та медіації ВОІВ у справі Revlon Consumer Products Corporation v. Domain Manager, PageUp Communications.

https://www.wipo.int/amc/en/domains/decisions/html/2003/d2003-0602.html

(iii) доменне ім’я зареєстроване головним чином з ме­тою перешкодити діяльності конкурента; або

(iv) при використанні доменного імені його володілець свідо­мо прагнув з метою отримання комерцій­ної вигоди привернути увагу користува­чів Інтернету до свого веб-сайту або іншої адреси в режимі он-лайн, створю­ючи за допомогою чужого знака для товарів і послуг імовірність плутанини щодо походження, джерела фінансування, належності або підтримки сайту чи он-лайн адреси, або товарів чи послуг, які пропонуються на сайті чи он-лайн адресі [3, п. 4 (b)].

Прикладом застосування п. 4 (b) (iiі) та п. 4 (b) (iv) UDRP є рішення Центру арбітражу та медіації ВОІВ у справі Express Messenger Systems, Inc. v. Golden State Overnight.

https://www.wipo.int/amc/en/domains/decisions/html/2001/d2001-0063.html

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

При цьому як перелік обставин, які свідчать про наявність законного інтересу щодо доменного імені, так і перелік обставин, що свідчать про недобросовісність його реєстрації, не мають вичерпного характеру.

Крім того, що доменне ім’я зареєстроване недобросовісно, володілець торговельної марки для задоволення своїх вимог має також довести, що доменне ім’я є тотожним (схожим) з відповідним знаком для товарів і послуг, а реєстрант доменного імені не має щодо нього прав і законних інтересів [3, п. 4 (a)].

Таким чином, UDRP визнають порушенням недобросовісну реєстрацію доменного імені. При цьому їх положення містять перелік підстав, за яких така реєстрація є недобросовісною, а також перелік обставин, що свідчать про наявність законного інтересу щодо доменного імені.

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Для українського цивільного права така оціночна категорія як «добросовісність» не є новою. Але, вирішуючи проблему боротьби із кіберсквотингом, український законодавець чомусь не сприйняв суть положень UDRP. Натомість нормою абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» фактично запроваджено пріоритет інтересів володільців торговельних марок над інтересами володільців доменних імен [5, абз. 2 ч. 1 ст. 20]. Дійсно, з’ясувати мету, наміри реєстрації доменного імені, оцінити ступінь його відомості, як того вимагають положення UDRP, досить важко. Однак концепція добросовісності, закладена у даних положеннях, є дієвим механізмом боротьби із кіберсквотингом, за якого виключається також порушення законних інтересів володільців прав на доменні імена. Таким чином, UDRP містять положення, спрямовані на вирішення доменних спорів, процедура розв’язання яких регламентована Rules for Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy. Дані документи були розроблені ВОІВ та прийнятті ICANN. Вони не є міжнародними угодами, не мають загальнообов’язкового характеру. Їх положення застосовуються під час вирішення спорів у арбітражних установах, уповноважених ICANN. Утім, незважаючи на свій статус, UDRP отримали заслужений авторитет у світі. Адже концепція добросовісності, що закладена у них, дозволяє відокремити недобросовісну реєстрацію доменного імені від випадків, коли реєстрант доменного імені має щодо нього законний інтерес. З огляду на те, що категорія «добросовісність» не є новою для українського цивільного законодавства, вважаємо можливим сприйняти відповідні положення UDRP для вдосконалення правового регулювання відносин, що виникають з приводу доменних імен.

Література

1. Серго А., Гладкая Е. Правовое регулирование доменных имен // Хозяйство и право. Приложение. 2010. № 3. 49 с.

  1. The Management of Internet Names and Addresses: Intellectual Property Issues: Final Report of the WIPO Internet Domain Name Process, April 30, 1999 / The World Intellectual Property Organization (WIPO). Electronic data (1 file). URL: http://www.wipo.int/export/sites/www/amc/en/docs/report-final1.pdf (date of access: 14.06.2018).
  2. Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy : Approved by ICANN on October 24, 1999 / ICANN. Electronic data (1 file). URL: https://www.icann.org/resources/pages/policy-2012-02-25-en (date of access: 14.06.2018).
  3. List of Approved Dispute Resolution Service Providers / ICANN. Electronic data (1 file). URL: https://www.icann.org/resources/pages/providers-6d-2012-02-25-en (date of access: 14.06.2018).
  4. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг : Закон України від 15.12.1993 № 3689-XIІ зі зм. та доп., внес. зг. законів України; станом на 21.05.2015 р. Електрон. дан. (2 файли). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3689-12 (дата звернення: 14.06.2018).

Презентація доповіді Н.М. Булат

Автор інформації: Н.М. Булат

ЗАСІДАННЯ СТУДЕНТСЬКОГО НАУКОВОГО ГУРТКА З ТРУДОВОГО ПРАВА ТА ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ (19.10.2018)

Дев’ятнадцятого жовтня 2018 року на економіко-правовому факультеті Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відбулося чергове засідання студентського наукового гуртка з трудового права та права соціального забезпечення за темою: «Соціальні права людини та їх державне забезпечення: сучасні тенденції розвитку».

Під час засідання. Фото © О.М. Потопахіна
Під час засідання. Фото © О.М. Потопахіна

Значну питому вагу у системі основних конституційних прав і свобод людини і громадянина займають соціальні права і свободи, які дозволяють громадянам реалізовувати можливу поведінку або діяльність у соціальній сфері. Важливим соціальним правом є право на соціальний захист (ст. 46 Конституції України), що передбачає можливість отримання пенсій, соціальних виплат та допомоги, що є основними джерелами існування і забезпечують прожитковий мінімум на випадок повної, часткової або тимчасової втрати працездатності; втрати годувальника; безробіття з незалежних від людини обставин; старості та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Під час засідання. Фото © О.М. Потопахіна
Під час засідання. Фото © О.М. Потопахіна

На засіданні студентського гуртка були присутні більше 30-ти студентів 4-го та 5-го курсів денного відділення спеціальності “Право” економіко-правового факультету, які брали активну участь в обговоренні дискусійних питань. Найбільш влучними виявилися запитання Ячменської М. та Дегтяренко А.

Окремо слід відмітити доповіді студентів 4 курсу економіко-правового факультету:  Мироненко М., Хайнак Ю., Жигайло Д., Трамбач О., Кривошликової А., Горової Є. та ін.

Цікавими для студентської аудиторії виявилися доповіді Жигайло Д., який досліджував проблемні  питання правового регулювання сплати одноразової  грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців, та Кривошликової А., яка вивчала діюче соціальне страхове законодавство України у частині страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві, що спричинили втрату працездатності працівників.

Під час засідання. Фото © О.М. Потопахіна
Під час засідання. Фото © О.М. Потопахіна

В результаті роботи студентського наукового гуртка з трудового права та права соціального забезпечення було проведено обговорення найактуальніших та найдискусійніших питань щодо сучасних тенденцій розвитку соціальних прав людини.

Наступне засідання студентського наукового гуртка з трудового права та права соціального забезпечення планується провести наприкінці листопада 2018 року.

                                                                Автор інформації:  О.М. Потопахіна

(Русский) НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКИЙ СЕМИНАР “ОТДЕЛЬНЫЕ НОВЕЛЛЫ ПРАВОВОЙ РЕГЛАМЕНТАЦИИ ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ И ЗАЩИТЫ ГРАЖДАНСКИХ И СЕМЕЙНЫХ ПРАВ” (01.10.2018)

Вибачте, цей текст доступний тільки в “Російська”.

Засідання студентського наукового гуртка з трудового права та права соціального забезпечення (27.04.2018)

Двадцять сьомого квітня 2018 року відбулося  чергове  засідання студентського наукового гуртка з трудового права та права соціального забезпечення за темою:  «Гарантії прав громадян на охорону праці», з нагоди відзначення 28 квітня Всесвітнього дня охорони праці під девізом: “Захищене і здорове покоління». 

Фото-кружок

Цей девіз збігається з метою і завданнями Всесвітнього дня боротьби з дитячою працею, який відзначають 12 червня.

За оцінками МОП, у світі в результаті нещасних випадків і захворюваності на виробництві кожен день вмирають близько 5-6 тис. осіб, а за рік ця цифра становить від 2 до 2,3 млн осіб. Окрім смертельних випадків, щороку через неналежні умови праці понад 400 млн осіб отримують на робочих місцях травми, каліцтва або хвороби, при цьому більше 270 млн нещасних випадків призводять  до тимчасової втрати працездатності понад 3 днів. Серед молоді рівень травматизму на роботі на 40% вищий, ніж серед працівників, вік яких перевищує 24 роки. У світі у шкідливих умовах працюють 541 млн молодих працівників віком 15-24 років (серед них 37 млн – діти), а це понад 15% робочої сили.

Забезпечення гідних і безпечних умов праці передбачено в Національній доповіді Уряду України «Цілі сталого розвитку: Україна», що була представлена 15 вересня 2017 року. У цьому документі визначено показники досягнення цілей сталого національного розвитку до 2030 року з урахуванням глобальних орієнтирів і принципів та суспільної думки щодо майбутнього країни. Одна із цілей – гідна праця та економічне зростання. Її реалізація в інтересах молодого покоління потребує узгодженого комплексного підходу до викорінення дитячої праці та популяризації культури профілактики безпеки і гігієни праці.

У контексті цієї події на засіданні студентського наукового гуртка учасники обговорили текст Звернення Організаційного комітету до органів державної влади, місцевого самоврядування, роботодавців, профспілок, засобів масової інформації, керівників і працівників підприємств, установ і організацій та План заходів з відзначення у 2018 році Дня охорони праці в Україні під девізом «Захищене і здорове покоління».

Окремо слід відмітити доповіді студентів 4 курсу спеціальності “Право” економіко-правового факультету: Чиканчи, Браташ , Безверхньої, Колмакан, Гоман, Тростянецької, Берези, Мартинюк та ін. Активну участь в обговоренні дискусійних питань взяли студенти Боднар та Підлісняк.

В результаті роботи студентського наукового гуртка з трудового права та права соціального забезпечення було проведено обговорення найактуальніших та найдискусійніших питань щодо вдосконалення актів чинного законодавства, проекту Трудового кодексу України в цій сфері з урахуванням законодавчого досвіду окремих зарубіжних країн.

Автор інформації: О.М. Потопахіна

(Русский) НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКИЙ СЕМИНАР “ПРОБЛЕМЫ АНТРОПОГЕННОЙ НАГРУЗКИ НА ПРИБРЕЖНЫЕ МОРСКИЕ ТЕРРИТОРИИ (НА ПРИМЕРЕ ОДЕССКОГО РЕГИОНА) (23.04.2018)

Вибачте, цей текст доступний тільки в “Російська”.

ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР “ПРАВА МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: СУЧАСНІ РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ” (6.04.2018)

Шостого квітня 2018 року в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова відбувся черговий практичний семінар “Права медичних працівників: сучасні реалії та перспективи”, в якому взяли участь понад 30 осіб: медичних працівників, студентів ОНМедУ, студентів та правників ОНУ імені І.І. Мечникова.

В.В. Валах – під час виступу
В.В. Валах – під час виступу

Своїми знаннями та досвідом поділилися адвокати – члени Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ: Маркочева Наталія Вікторівна, Валах Вікторія Володимирівна та Юдін Олег Юрійович.

Зокрема, учасникам семінару для обговорення були представлені такі теми:

  1. “Медична реформа: як це працюватиме” та “Право лікаря на відмову від пацієнта: практичні поради” (доповідач – Маркочева Наталія Вікторівна);
  2. “Способи захисту честі, гідності та ділової репутації лікаря” (доповідач – Валах Вікторія Володимирівна);
  3. “Відповідальність медичних працівників: які нюанси треба врахувати, аби не потрапити на лаву підсудних” (доповідач – Юдін Олег Юрійович).
Під час семінару
Під час семінару

Учасники семінару отримали корисну та важливу інформацію щодо того:

– які основні зміни чекають на медичних працівників у процесі проведення медичної реформи;

– у яких випадках лікар має право відмовитись від пацієнта та як правильно оформити таку відмову;

– що таке “дифамація” та які дії може здійснити лікар задля свого захисту;

– які нюанси має врахувати лікар, аби нормальний  лікарський ризик не було кваліфіковано як злочинну недбалість.

В.І. Труба – учасник семінару
В.І. Труба – учасник семінару

Під час семінару панувала дружня та доброзичлива атмосфера. Учасники семінару отримали відповідні сертифікати та здобули  необхідні знання для забезпечення правової захищеності працівників галузі охорони здоров’я у світлі реформ, які запроваджуються в Україні.

Інформацію та фотографії надала В.В. Валах

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР, ПРИСВЯЧЕНИЙ НОВЕЛАМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН (7.02.2018)

Сьомого лютого 2018 року на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відбувся науково-практичний семінар, присвячений новелам правового регулювання окремих видів суспільних відносин.

На семінарі було розглянуто три блоки питань: 1) особливості розрахунків та оподаткування за правочинами з нерухомістю (доповідач: старший викладач кафедри цивільно-правових  дисциплін Є.М. Корнеєва); 2) новели законодавства, що регулює надання житлово-комунальних послуг (доповідач: старший викладач кафедри цивільно-правових  дисциплін І.О. Голоденко); 3) законодавчі зміни в сфері аліментних правовідносин батьків та дітей (доповідач: старший викладач кафедри цивільно-правових  дисциплін М.С. Федорко).

Активну участь в обговоренні зазначених питань взяла старший викладач кафедри, адвокат Ю.О. Пилипенко.

Свої думки висловили: канд. юрид. наук, доцент В.М. Масін; канд. юрид. наук, доцент О.М. Потопахіна; канд. юрид. наук, доцент О.В. Толкаченко; канд. юрид. наук, доцент, адвокат В.В. Валах; старший викладач В.А. Завертнева-Ярошенко та ін.

Основні положення доповіді Є.М. Корнеєвої

Є.М. Корнеєва – під час виступу. Фото © І.С. Канзафарова
Є.М. Корнеєва – під час виступу. Фото © І.С. Канзафарова

Таблиця податків і зборів, що підлягають сплаті за основними правочинами щодо відчуження нерухомого майна

Вид

правочину

Держмито

сплачує

Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО)

сплачує

Військовий

збір

сплачує

Пенсійний

збір

сплачує

Купівля-продаж

житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти

1% від ціни об’єкта*

(продавець)

 

5% від вартості нерухомості (продавець-резидент) якщо нерухомість перебуває у власності менше 3 років, або це другий продаж цього року

18% від вартості нерухомості (продавець-нерезидент)

1,5% (продавець платник ПДФО)

0% якщо ПДФО не сплачується

1% (покупець)

 

Купівля-продаж земельної ділянки 1% від ціни об’єкта*

(продавець)

 

 

5% від вартості нерухомості (продавець-резидент) якщо нерухомість перебуває у власності менше 3 років, або це другий продаж цього року

18% (продавець-нерезидент)

1,5% (продавець платник ПДФО)  

Купівля-продаж об’єктів комерційної нерухомості

 

1% від ціни об’єкта*

(продавець)

 

5% від вартості нерухомості (продавець-резидент) якщо нерухомість перебуває у власності менше 3 років, або це другий продаж цього року

18% (продавець-нерезидент)

1,5% (продавець платник ПДФО)

 

1% (покупець)

 

Дарування нерухомості 1% від ціни об’єкта* (обдарований)

окрема категорія осіб звільняється від сплати **

Родичі першого, другого ступеня споріднення – 0%; в інших випадках – 5% від вартості нерухомості (обдаровані громадяни України);

18% обдарований (якщо одна з сторін – іноземець).

1,5% (обдарований- платник ПДФО)

0% якщо ПДФО не сплачується

 

 

 

* під ціною об’єкта розуміється ціна, яка зазначена в договорі купівлі-продажу, але не нижча оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону, та зареєстрованої в єдиній базі даних звітів про оцінку.

** Відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», від сплати держмита звільняються такі категорії громадян:

  • інваліди війни та сім’ї воїнів, які загинули чи пропали без вісті і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
  • інваліди 1 і 2 групи;
  • громадяни, віднесені до І та ІІ категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  • громадяни, які мають статус постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС третьої категорії, які за станом на 1 січня 1993 роки жили або працювали в зоні обов’язкового відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років;
  • громадяни, які мають статус постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС четвертої категорії, постійно проживають або працюють в зоні підвищеного радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

Законодавством України передбачені випадки стягнення податків і зборів у разі здійснення певних правочинів за участі фізичних осіб, пов’язаних з нерухомим майном. Зокрема ст. 172 Податкового кодексу України, п. 6 ст. 2 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» встановлені випадки застосування як бази оподаткування ціни предмету відповідних правочинів або оціночної вартості відповідного нерухомого майна, у разі якщо його ціна менша за вартість. При цьому згідно з ч. 5 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України не зазначено вид вартості майна, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Базою оцінки для визначення оціночної вартості для передбачених Податковим кодексом України цілей є ринкова вартість об’єкта оцінки, що розрахована суб’єктами оціночної діяльності, які визнані такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», або суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель, що визнані такими Законом України «Про оцінку земель». Оцінка об’єктів оцінки проводиться з дотриманням вимог національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна.

З метою підвищення якості послуг із оцінки і запровадження законодавчих важелів, що стимулюватимуть прозорість і якість в питаннях визначення вартості об’єктів оцінки у випадках, передбачених Податковим кодексом України, Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито», зменшення соціальної напруги і незадоволення якістю отриманих послуг замовників оцінки чи інших заінтересованих в її результатах осіб 07.12.2017 був прийнятий, та відповідно 01.01.2018 вступив в дію, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році».

Вказаним Законом вносяться зміни до Податкового кодексу України та запроваджується Єдина база даних звітів про оцінку, у яку, за результатами проведеної оцінки об’єктів, суб’єкти оціночної діяльності подають звіти про оцінку, що підлягають обов’язковій реєстрації у вказаній базі. Ведення Єдиної бази даних звітів про оцінку забезпечує Фонд державного майна України.

Автор інформації: Є.М. Корнеєва

Основні положення доповіді І.О. Голоденко

Новий Закон України «Про житлово-комунальні послуги»

 Дев’ятого листопада 2017 року Верховна Рада України ухвалила новий Закон України  “Про житлово-комунальні послуги”, який регулює відносини між виконавцями і споживачами ЖКП.

Головна мета закону – зруйнувати монополію ЖЕКів та дозволити споживачам самостійно визначати постачальників послуг на договірних умовах.

Зокрема, в Законі  визначено перелік житлово-комунальних послуг, загальні вимоги щодо надання таких послуг та організаційні засади їх комерційного обліку, порядок оплати за їх надання та застосування соціальних нормативів, порядок і особливості укладання, зміни та припинення договорів суб’єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Закон впроваджує типові види договорів, які дозволять співвласникам будинків або окремим споживачам самостійно обирати модель постачання комунальних послуг у їх будинках. Типові договори, які будуть укладатися між споживачами і управителями, повинен затвердити Кабінет Міністрів

Споживачі вправі укласти договорі на отримання всього комплексу житлово-комунальних послуг: на послуги управління, водопостачання, поводження з відходами, газ, електрику. Цю норму впровадили, щоб прибрати з ринку монополію. Та поки незрозуміло, як саме цю ідею реалізовуватимуть. Де-юре можна вибрати будь-кого. Але де-факто вдасться вибрати лише управителя – тобто, компанію, яка виконуватиме, по суті, функції ЖЕКів.

Крім цього, закон передбачає монетизацію субсидій на надання житлово-комунальних послуг.

Окрім комунальних послуг, закон унормовує порядок надання послуги з управління будинком, який раніше юридично не був визначений.

Учасники семінару – під час виступу І.О. Голоденко. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару – під час виступу І.О. Голоденко. Фото © І.С. Канзафарова

Управителем багатоквартирного будинку може бути компанія (юридична особа) або спеціаліст (фізична особа-підприємець), яка надає послуги з управління будинком на підставі договору із співвласниками цього будинку. Основна функція управителя — забезпечити належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб, належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території. У Законі прописані обов’язкові послуги управителя, які будуть затверджені у Типовому договорі Кабміном та додаткові.

З 1 січня 2019 року буде запроваджено професійну атестацію управителів на відповідність кваліфікаційним вимогам професії “менеджер (управитель) житлового будинку (групи будинків)”.

Закон передбачає чотири моделі договірних відносин між споживачами та виконавцями комунальних послуг:

  • індивідуальний договір квартири (облік наданих послуг на вході в будинок та на вході у квартиру);
  • індивідуальний договір будинку (облік наданих послуг лише на вході в будинок);
  • колективний договір (укладається управителем або іншою уповноваженою особою (у тому числі ОСББ) від імені та за дорученням співвласників);
  • колективний споживач (може виступати юридична особа, що об’єднує індивідуальних споживачів (ОСББ, ЖБК).

Зокрема, споживач може відключитися від системи централізованого опалення та постачання гарячої води. У багатоквартирному будинку таке можливе тільки за згодою всіх мешканців (колективний споживач). Окрім того, про розірвання договору потрібно попередити виконавця послуг за два місяці.

Закон передбачає, що за послугу можна платити півціни, якщо вона надана неякісно. Не отримав послуги – не плати взагалі. Але механізм доведення цього поки не розроблений.

Деякі норми вищезгаданого Закону будуть введені в дію з 1 січні 2019 року: нарахування пені в розмірі 0,01% за кожний день у разі несвоєчасної оплати житлово-комунальних послуг, стягнення штрафу на користь споживачів за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновних робіт та запровадження професійної атестації управителів.

Автор інформації: І.О. Голоденко

Основні положення доповіді М.С. Федорко

Огляд окремих законодавчих змін в сфері аліментних правовідносин батьків та дітей

Восьмого липня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який вніс деякі зміни у Сімейний кодекс (далі – СК), Цивільний процесуальний кодекс (далі – ЦПК) та інші нормативні акти, які регулюють аліментування дітей. Розглянемо деякі з цих змін докладніше.

Так, ч. 1 ст. 179 СК тепер закріплює, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. До речі, у попередній редакції закріплювалося, що власником аліментів є той з батьків, на ім’я кого вони виплачуються. Вважаємо, що визнання дитини власником аліментів є цілком логічним та відповідає концепції права власності, втіленої в українському законодавстві.

М.С. Федорко – під час виступу. Фото © І.С. Канзафарова
М.С. Федорко – під час виступу. Фото © І.С. Канзафарова

Статтю 182 СК доповнено нормами, які розширюють обставини, що враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Тепер це можуть бути: наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи (цей мінімум для працездатних осіб, згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік», становить: з 1 січня 2018 року – 1762 гривні, з 1 липня – 1841 гривня, з 1 грудня – 1921 гривня), якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.

Змінився мінімальний розмір аліментів на одну дитину. Якщо стара редакція ст. 184 СК передбачала граничний мінімальний розмір аліментів у 30%, тепер ця межа не може бути меншою, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.  Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. прожиткові мінімуми для дитини відповідного віку складають: для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року – 1492 гривні, з 1 липня – 1559 гривень, з 1 грудня – 1626 гривень; для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року – 1860 гривень, з 1 липня – 1944 гривні, з 1 грудня – 2027 гривень.

Внесено зміни до порядку стягнення аліментів. Раніше передбачені добровільний порядок (шляхом укладення договору про сплату аліментів на  дитину) та судовий порядок залишилися, але в рамках судового порядку, окрім позову, той з батьків, з ким проживає дитина, або особа, з ким проживає дитина, може звернутися за видачею судового наказу. При цьому розмір аліментів може визначатися як у твердій грошовій сумі (тут діє мінімальний 50%-вий розмір), так і в частці від заробітку. Норма ч. 5 ст. 183 СК закріплює розмір часток, які стягуються в рамках судового наказу:  на одну дитину – 1/4, на двох дітей – 1/3, на трьох і більше дітей – 1/2 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Перевага запровадження наказового провадження безспірна, адже значно спрощується та оперативно розглядається питання по суті. Так, статтею 102 ЦПК України визначено, що після прийняття судом ухвали про відкриття наказного провадження судовий наказ по суті вимог видається судом у триденний термін. Сам судовий наказ видається без виклику заявника, боржника та інших осіб, а також без проведення судового засідання.

Змінились підходи щодо визначення заборгованості за аліментами. Згідно зі ст. 195 СК заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою – підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Змін зазнало і положення законодавства про сплату неустойки у разі заборгованості за аліментами. Так, законодавець конкретизував, що пеня у розмірі 1% за кожен день прострочення буде виплачуватися від дня прострочення до дня повного погашення заборгованості або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. При цьому сума такої неустойки не може перевищувати 100% від заборгованості. Таке нововведення захищає інтереси платника аліментів, оскільки убезпечує його від сплати надмірно великих сум неустойки.

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

З 06.02.2018 р. на сайті Міністерства юстиції почав діяти Єдиний реєстр боржників аліментів. Відтепер інформація щодо злісних неплатників аліментів, які мають заборгованість більше трьох місяців, є загальнодоступною. А з 6 березня 2018 року має запрацювати система щомісячного моніторингу закону про посилення відповідальності за несплату аліментів в дії з фіксуванням статистики і показників у регіонах.

Також, 6 лютого 2018 року набув чинності Закон «Про посилення відповідальності за несплату аліментів». Згідно із цим законом, у разі, якщо заборгованість по виплаті аліментів перевищить 6 місяців, боржник вважається злісним з відповідними правовими наслідками у вигляді обмежень: у праві виїзду за кордон, управління авто (заборона управління від 3 до 6 місяцв), користуванні мисливською і пневматичною зброєю. Проте санкція у вигляді обмеження на управління авто не буде застосовуватися, якщо він заробляє за допомогою автомобіля, утримує інваліда, проходить строкову військову службу або мобілізований, а також якщо проходить службу в АТО. Крім того, вводиться адміністративна відповідальність у вигляді суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин. За роботу боржнику будуть нараховувати плату не менше мінімальної, яка піде на погашення заборгованості за аліментами. У разі ухилення від робіт, боржника можуть заарештувати на строк до 15 діб.

Зазначеним Законом було внесено зміни й до СК. Так, ст. 157 доповнено п. 5, згідно з яким той із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішує питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку, за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Автор інформації: М.С. Федорко

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР, ПРИСВЯЧЕНИЙ НОВЕЛАМ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА (14.02.2018)

Чотирнадцятого  лютого 2018 року  на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відбувся науково-практичний семінар, присвячений новелам цивільного процесуального законодавства, на якому як доповідач виступила старший викладач кафедри, адвокат Юлія Олексіївна Пилипенко.

Ю.О. Пилипенко – під час виступу. Фото © І.С. Канзафарова
Ю.О. Пилипенко – під час виступу. Фото © І.С. Канзафарова

Свою доповідь вона присвятила ухваленому Верховною Радою 28 листопада 2017 року Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ, який з 15 грудня 2017 р. набрав чинності. Цей Закон став однією з ланок судової реформи та відобразив конституційні зміни, що набрали чинності ще 30 вересня 2016 р.

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Зокрема вона зазначила, що в новій редакції Цивільний процесуальний кодекс: запроваджує нові інститути та поняття цивільного процесуального права (малозначні спори, малозначні справи, справи незначної складності);   передбачає новий зміст, порядок та строки подання заяв по суті, клопотань, зокрема заяв про відвід суддів; вносить зміни до строків та порядку подання доказів; встановлює адвокатську монополію; вперше передбачає нових процесуальних учасників – експерта з питань права та помічника судді; вносить  зміни до переліку процесуальних прав та обов’язків сторін; вводить інститути попереднього визначення судових витрат, забезпечення судових витрат та зустрічного зобов’язання позову;  змінює строки розгляду справи по суті; встановлює нові строки та порядок оскарження судових рішень; змінює порядок розгляду справ судом касаційної інстанції тощо.

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Революційне нововведення стосується одного з основоположних принципів цивільного права та процесу – відтепер спосіб захисту може бути визначений позивачем на власний розсуд.

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Особливістю нової редакції ЦПК України є змога законодавця «йти у ногу» зі  світовим прогресом у сфері комп’ютеризації: передбачено запуск і початок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка забезпечить обмін документами (надсилання та отримання документів, зокрема електронних доказів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що дозволить суду проводити розгляд справи за матеріалами судової справи в електронній формі.

А.Р. Романов – під час семінару. Фото © І.С. Канзафарова
А.Р. Романов – під час семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Приймаючи вищезазначені зміни, законодавець розраховує на те, що внесені зміни сприятимуть подоланню процесуальних проблем, що до цього часу перешкоджали швидкому та ефективному судовому захисту в Україні. З цією метою запроваджено нові процесуальні механізми: розгляд справ у спрощеному провадженні, відповідальність за зловживання правами та введення суду в оману, впровадження «електронного суду».

В.А. Завертнева-Ярошенко – під час семінару. Фото © І.С. Канзафарова
В.А. Завертнева-Ярошенко – під час семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Внесені зміни містять також і негативні моменти. Так, нова редакція Цивільного процесуального кодексу містить велику кількість термінів, що носять оціночний характер та не мають нормативного визначення, що є неприпустимим. Крім того, надто великий обсяг питань, без чіткої прив’язки до меж норм закону, віднесено до дискреційних повноважень суду, що тягне за собою можливість суб’єктивного відношення суду до справи та учасників процесу.

Неприйнятним у змінах, що відбулися, зокрема, є той факт, що Закон не передбачив перехідного періоду для справ, провадження у яких було розпочато до набрання ним чинності. Подібний стан речей призвів до звуження обсягу процесуальних прав учасників, фактично не дав можливості судам та учасникам судового спору «закінчити гру за тими правилами, за якими її було розпочато», що прямо суперечить положенням ст. 22 Конституції України.

Безумовно, внесення змін є необхідною умовою для здійснення судової реформи та побудови системи чесного та прозорого правосуддя. Проте діюча редакція ЦПК України поки що не відповідає повною мірою поставленим судовою реформою цілям і не може стовідсотково забезпечити захист осіб, що звертаються до суду, для відновлення своїх порушених прав та інтересів, і потребує безлічі законодавчих змін, доповнень і роз’яснень.

Ю.О. Пилипенко – під час дискусії. Фото © І.С. Канзафарова
Ю.О. Пилипенко – під час дискусії. Фото © І.С. Канзафарова

Питання, висвітлені у доповіді Ю.О. Пилипенко, були із зацікавленістю обговорені учасниками семінару. Активну участь у дискусії взяли доценти О.М. Потопахіна, В.В. Валах, магістрант 5 курсу денної форми навчання спеціальності “Право” економіко-правового факультету ОНУ імені І.І. Мечникова А.Р. Романов та ін.

Автор інформації:  Ю.О.  Пилипенко