НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР, ПРИСВЯЧЕНИЙ ДНЮ ОХОРОНИ ПРАЦІ (26.04.2019)

Двадцять шостого квітня 2019 року на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відбувся науково-практичний семінар, присвячений Дню охорони праці.

З доповіддю на семінарі виступила кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри  цивільно-правових дисциплін Ольга Миколаївна Потопахіна.

О.М. Потопахіна. Фото © Є.М. Корнеєва
О.М. Потопахіна. Фото © Є.М. Корнеєва

Основні положення доповіді О.М. Потопахіної

Актуальність проблематики

Одним з основних трудових прав людини є право на здорові та безпечні умови праці, проголошене в міжнародних актах, національному законодавстві. Забезпечення закріпленого у частині четвертій ст. 43 Конституції України права кожного на належні, безпечні і здорові умови праці здійснюється за допомогою комплексу правових норм, які традиційно включаються до інституту «Охорона праці» як складової системи трудового права.

Щороку 28 квітня, відповідно до Указу Президента України від 18.08.2006 № 685/2006, у нашій країні відзначають День охорони праці. Цьогоріч Всесвітній день безпеки та гігієни праці проходить під гаслом «Безпечне та здорове майбутнє праці».

Це свято започаткувала Міжнародна організація праці (МОП), яка вирішила розширити масштаби своєї діяльності з просування ідеї охорони праці в сучасному суспільстві. Одним із головних аспектів цієї роботи є розробка заходів щодо зниження рівня смертності на виробництві.

Міжнародна організація праці (МОП) (ILO – International Labour Organization) є спеціалізованою установою Організації об`єднаних націй (ООН). Основним завданням МОП є встановлення та поширення принципів соціальної справедливості і трудових прав та прав людини, визнаних світовою спільнотою. МОП була заснована у 1919 р. в результаті підписання Версальського договору, який, в свою чергу, дав початок існуванню Ліги Націй, і стала першою спеціалізованою установою ООН у 1946 р.

Одинадцятого квітня 2019 року Світ відзначив 100-річчя заснування МОП, що була створена для підтримки міжнародного співробітництва задля забезпечення миру у світі та зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці.

Учасники семінару. Фото © Є.М. Корнеєва
Учасники семінару. Фото © Є.М. Корнеєва

Україна є членом МОП з 1954 р. Сьогодні багато Конвенцій МОП ратифіковані Україною та є частиною національного законодавства країни.

За оцінками МОП, щорічно у світі від нещасних випадків і захворювань, пов’язаних з трудовою діяльністю, гине понад 2,3 млн працівників, а біля 337 млн людей стають жертвами нещасних випадків на виробництві. Майже 6 тис. працівників гинуть на робочих місцях кожний день – це один смертельний випадок кожні 15 секунд. Загальна кількість нещасних випадків на виробництві становить 270 млн на рік. Захворюваннями, пов’язаними з трудовою діяльністю, страждають біля 160 млн людей. При чому 4% всесвітнього валового внутрішнього продукту втрачається через нещасні випадки і погані умови праці. У країнах СНД жертвами виробничих травм щорічно стають приблизно 12 млн чоловіків і жінок (Доклад МОТ к Всемирному дню охраны труда. Охорона праці. 2015. № 5. С. 3).

В останні роки, незважаючи на досягнення науково-технічного прогресу, зазначені цифри не тільки не скорочуються, а й продовжують поступово збільшуватися. Нові технології та форми організації праці приносять нові проблеми. У цей час зростають ризики, пов’язані із хімічними речовинами і біотехнологіями. У період економічної кризи загострюються психоемоційні ризики, оскільки працівники зазнають тиск сучасного трудового життя. Ця складна ситуація негативно впливає на людське життя, витрати на охорону здоров’я і на економічні показники.

Визнаючи глобальні масштаби виробничого травматизму, професійних захворювань і загибелі людей на виробництві та необхідність вживання подальших заходів з метою їх скорочення, МОП приділяє значну увагу питанням безпеки і гігієни праці у своїй нормотворчій діяльності. Ці питання були у центрі уваги МОП з часу її створення та продовжують залишатися основоположною вимогою відносно досягнення цілей Програми гідної праці у сучасний період.

За даними органів Держслужби України з питань праці,  хоча і відбувається зниження рівня виробничого травматизму, в тому числі зі смертельними наслідками, проте цей рівень продовжує залишатися високим і у 2 – 2,5 рази перевищує рівень показників США та країн ЄС.

Нині в незадовільних умовах працює кожен третій працівник, а професійна патологія діагностується у представників майже 200 професій; 70 % підприємств не відповідають вимогам санітарного законодавства. Щороку на виробництві гине близько тисячі осіб, багато тисяч залишаються покаліченими.

За останні 10 років коефіцієнт тяжкості виробничого травматизму збільшився майже на 40 %. Кожний 18-й нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, є смертельним. Водночас у країнах Західної Європи на один смертельний випадок припадає 600-1200 випадків травмувань. Це свідчить про те, що в Україні значна кількість виробничих травм приховується від розслідування та обліку.

Учасники семінару. Фото © Є.М. Корнеєва
Учасники семінару. Фото © Є.М. Корнеєва

Рівень виробничого травматизму останніми роками, за статистикою, хоча і знижується, але це в основному відбувається за рахунок зменшення обсягів виробництва, тінізації трудових відносин і приховування фактів травматизму від розслідування та обліку. При цьому більшість виробничих травм, захворювань і смертей залишаються не зареєстрованими, а відтак працівники і їх сім’ї, як правило, залишаються незахищеними і позбавленими допомоги у таких ситуаціях.

Зазначені дані свідчать про відсутність у національній юридичній практиці ефективного механізму забезпечення конституційного права кожного на належні, безпечні і здорові умови праці.

Чинне законодавство України потребує удосконалення у напрямку приведення його у відповідність до міжнародних і європейських трудових стандартів, врахування позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн.

Актуальність теми пояснюється також необхідністю законодавчої регламентації відносин із охорони праці та здоров’я працівників у проекті Трудового кодексу відповідно до міжнародних і європейських стандартів.

Основний текст доповіді

Поняття безпеки і гігієни праці як правової категорії доцільно визначати у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні поняття безпеки і гігієни праці по суті не відрізняється від поняття охорони праці. У вузькому розумінні безпека і гігієна праці розглядаються як субінститут правового інституту охорони праці, який пропонується іменувати інститутом охорони праці та здоров’я працівників.

Правове регулювання безпеки і гігієни праці відбувається на всесвітньому (міжнародному), регіональному та національному рівнях. Нормативну базу регламентації та правового забезпечення безпеки і гігієни праці складають три групи джерел: міжнародно-правові акти всесвітнього рівня (акти ООН, МОП); акти регіонального рівня (акти Ради Європи та Європейського Союзу); акти національного законодавства.

Законодавство України про безпеку і гігієну праці в цілому відповідає міжнародним стандартам. Основним при цьому залишається необхідність його практичного виконання. Необхідно також внести певні зміни до чинного законодавства з метою приведення його у відповідність до міжнародних стандартів.

Незважаючи на те, що Україною ратифіковано досить велику кількість конвенцій МОП у сфері безпеки і гігієни праці, дві ключові та найважливіші конвенції, що стосуються принципів формування державної політики в сфері охорони праці, все ще не ратифіковано. Це Конвенція МОП № 155 1981 року про безпеку та гігієну праці і виробниче середовище та Конвенція № 187 2006 року про основи, що сприяють безпеці та гігієні праці.

Чинне законодавство України в цілому відповідає положенням Конвенції № 155 та Конвенції № 187. Поняття «охорона праці» (ст. 1 Закону України «Про охорону праці») близьке за змістом із поняттям «безпека і гігієна праці» у розумінні, що застосовується в актах МОП. У ст. 4 Закону України «Про охорону праці» передбачені принципи державної політики в галузі охорони праці, хоча доцільно визначати не принципи, а основні напрями державної політики, які до того ж слід закріпити в основному кодифікованому законодавчому акті.

В Україні застосовується система управління охороною праці в якості вертикально інтегрованої інфраструктури, основні елементи якої в цілому ідентичні встановленим Конвенцією № 187. Зокрема, діють органи, створені відповідно до чинного законодавства (Міністерство та його органи на місцях), створена і функціонує Державна інспекція праці та її регіональні управління.

Конвенцією № 187 передбачено створення у національній системі безпеки і гігієни праці національного тристороннього консультативного органу або органів, які займаються питаннями безпеки і гігієни праці. Такого спеціалізованого органу в Україні не створено, однак його функції слід покласти на Національну тристоронню соціально-економічну раду, яка діє відповідно до Закону України «Про соціальний діалог в Україні». Доцільно окремо виділити повноваження зазначеного органу у сфері безпеки і гігієни праці. Починаючи з 1994 року в Україні затверджується національна програма поліпшення стану безпеки праці, гігієни праці та виробничого середовища.

Законодавство України не суперечить нормам Конвенції № 187. Враховуючи вищезазначене, на сьогодні немає перешкод для ратифікації Україною даної Конвенції.

О.М. Потопахіна. Фото © Є.М. Корнеєва
О.М. Потопахіна. Фото © Є.М. Корнеєва

Досить широкою є база норм ЄС у сфері безпеки і гігієни праці, яка становить понад 60 директив. Ключовим моментом стратегії ЄС, пов’язаної з директивами з безпеки і гігієни праці, є наявність рамкової директиви, на підставі якої повинні будуватися наступні директиви. Рамкова директива повинна доповнюватись директивами, які охоплюють особливі сфери, а також бути основою для пов’язаних з нею директив. Саме такий рамковий характер має Директива 89/391 від 12 червня 1989 р. про запровадження заходів, які сприяють покращенню безпеки і гігієни праці працівників. Метою Директиви є сприяння покращенню ситуації у сфері безпеки і гігієни праці працівників. Сфера дії Директиви – всі сектори діяльності, окрім певних винятків.

Нова концепція охорони праці у зарубіжних країнах, що ґрунтується на міжнародних та європейських стандартах, пов’язується із розвитком превентивного підходу і підвищенням загальної культури професійної безпеки і здоров’я. Втім, зарубіжний досвід свідчить про одночасне посилення відповідальності за порушення законодавства у сфері безпеки і здоров’я на виробництві, що у сучасних соціально-економічних умовах є цілком виправданим.

Остання тенденція є характерною й для законодавства України. Законом України від 2 червня 2011 року «Про внесення змін до статей 19 та 43 Закону України «Про охорону праці» удосконалено механізм притягнення до відповідальності за порушення законодавства про охорону праці та невиконання приписів посадових осіб органів виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Законом передбачені суттєві штрафні санкції за невиконання норми Закону «Про охорону праці» щодо виділення коштів на заходи з охорони праці. Водночас необхідно посилити відповідальність роботодавця за ненадання або надання недостовірної інформації про стан виробничого травматизму та професійні захворювання.

У національному законодавстві, науковій доктрині, проекті Трудового кодексу України не відображено нову концепцію охорони праці розвинутих країн Заходу. Це стосується недостатності системного і комплексного підходу до забезпечення професійної безпеки і здоров’я, пріоритетності превентивних заходів, неуваги до проблем психологічного комфорту на виробництві та психологічної безпеки праці. Охорона праці значною мірою, як і у радянському трудовому праві, ототожнюється тільки із технікою безпеки, виробничою санітарією та гігієною праці. Чинне законодавство традиційно орієнтує роботодавця на вжиття певних заходів, а не на досягнення визначеного результату.

В Україні поки ще малопомітним залишається вплив соціальних партнерів на покращення ситуації у сфері охорони праці та здоров’я працівників. Необхідно підвищити роль соціального діалогу у забезпеченні безпеки і гігієни праці. Конвенцією № 187 про основи, що сприяють безпеці і гігієні праці, 2006 р. передбачено, що національна система безпеки і гігієни праці, у відповідних випадках, повинна включати національний тристоронній консультативний орган або органи, що займаються питаннями безпеки і гігієни праці.

Функції такого органу повинна виконувати Національна тристороння соціально-економічна рада, яка згідно із ст. 12 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» виконує дорадчі, консультативні та узгоджувальні функції шляхом вироблення спільної позиції та надання рекомендацій і пропозицій сторін соціального діалогу щодо формування і реалізації державної економічної та соціальної політики, регулювання трудових, економічних, соціальних відносин. Враховуючи важливість проблеми забезпечення належних, безпечних та здорових умов праці, доцільно було б конкретизувати перелік функцій Національної тристоронньої соціально-економічної ради у ст. 12 Закону України «Про соціальний діалог в Україні».

У національній юридичній практиці не реалізовані повною мірою принципи системного і превентивного підходів до забезпечення охорони праці та здоров’я працівників. Відсутність превентивного підходу спостерігається також у розподілі видатків Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Досі використовується класифікація професій для визначення шкідливих умов праці і атестації робочих місць, замість того, щоб сприяти оцінці ризиків на усіх робочих місцях для визначення профілактичних заходів з метою усунення шкідливих та небезпечних факторів на кожному конкретному робочому місці.

Структура компенсаційних виплат працівникам, які користуються правом на окремі види компенсацій за роботу у шкідливих і (або) небезпечних умовах праці, є наслідком тенденції заміни в організаціях системної роботи з покращення умов і охорони праці наданням тих чи інших компенсацій. Необхідно розробити і впровадити механізм економічного стимулювання роботодавців і працівників залежно від рівня безпеки, травматизму, професійної захворюваності та фактичного стану у сфері охорони праці.

Актуальним питання для України залишається питання про інтегровану інспекцію праці. Втім, в актах МОП не вживається термін «інтегрована інспекція». Жоден міжнародний акт не містить вимоги щодо інтеграції. Інша річ – це координація зусиль, співпраця, перегляд функцій кожною службою інспекції. Якщо раніше зусилля зосереджувалися на наглядових функціях, то сьогодні ключовою для будь-якої служби інспекції стає консультативна, роз’яснювальна і профілактична робота.

Законодавство України про охорону праці за роки незалежності України істотно обновилося, що пов’язано зі зміною ролі держави і профспілок. Держава перестала бути єдиним роботодавцем і організатором усіх заходів у сфері безпеки праці. Нова роль держави у цій сфері звелася до встановлення стандартів і нормативів, а також до здійснення нагляду і контролю за їх дотриманням. Профспілки втратили функції органів державного нагляду, залишивши за собою тільки громадський контроль. У процесі цієї трансформації важливу роль відіграв Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року, на базі якого було прийнято чисельні підзаконні нормативно-правові акти.

Водночас зберігають дію нормативно-правові акти Союзу РСР з питань, що не врегульовані законодавчими актами України, за умови, що відповідні акти Союзу РСР не суперечать законам України.

Одним із недоліків чинного законодавства про охорону праці є відсутність мотивації у поліпшенні умов праці як у роботодавця, так і у працівників. Так, роботодавець сплачує внесок на соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і тому більше не зацікавлений у витратах на поліпшення умов праці. Водночас працівник, який працює у шкідливих та небезпечних умовах праці, не зацікавлений у їх поліпшенні, бо залишиться без матеріальних благ.

Чинна система соціального страхування побудована на принципах реагування на страхові випадки, а не на принципі профілактики. Основна увага приділяється не запобіганню випадків ушкодження здоров’я працівників, а компенсації у разі настання нещасних випадків.

Відсутність механізмів правового захисту здоров’я працівників на виробництві веде не тільки до посилення тенденції приховування інформації про шкідливі та небезпечні умови праці і ризику ушкодження їхнього здоров’я, але й призводить до того, що працівники залучаються до професійної діяльності без врахування, а інколи і всупереч медичним показникам.

Система пільг та компенсацій повинна створювати такі умови, щоб працівникові, залежно від стану здоров’я, було б вигідно отримати частину компенсації пропорційну часу, відпрацьованому у шкідливих та небезпечних умовах, та в подальшому працювати у нормальних умовах.

Вітчизняна особливість класифікації нещасних випадків полягає у тому, що вони можуть бути визнані не пов’язаними з виробництвом з ряду причин (незадовільний стан здоров’я, необережність, перебування у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння та ін.). За даними Держгірпромнагляду, у 2014 р. із загальної кількості проведених спеціальних розслідувань одиничних нещасних випадків зі смертельними наслідками (1666) визнано пов’язаними з виробництвом тільки 545 (або 32,7%). Водночас у розвинених країнах усі травми на робочому місці пов’язуються з виробництвом.

В Україні відсутня єдина система збору та аналізу інформації про травматизм, у тому числі виробничий. Дані про загиблих і травмованих на виробництві, за звітами Міністерства охорони здоров’я, Держгірпромнагляду, Держкомстату та Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суттєво відрізняються.

Національне законодавство про безпеку та гігієну праці відтворює визнані в усьому світі норми та положення. Воно характеризується значною роллю держави у формуванні та функціонуванні системи збереження життя та здоров’я працівників у процесі трудової діяльності.

Для досягнення реального впливу на покращення стану у сфері умов, безпеки і гігієни праці необхідно підвищити пріоритет правових норм у цій галузі на міжнародному й національному рівнях та на рівні підприємства і залучити усіх соціальних партнерів до розробки і забезпечення механізму постійного їх дотримання й удосконалення.

Національне законодавство у сфері безпеки та гігієни праці потребує вдосконалення: 1) необхідно привести його у відповідність до міжнародних та європейських трудових стандартів; 2) доцільно імплементувати позитивний законодавчий досвід зарубіжних країн у цій сфері.

Серед основних напрямків удосконалення законодавства у цій сфері: продовжиення  ратифікації  актуальних конвенцій МОП; відновлення системи управління охороною праці; впровадження культури профілактики у сфері безпеки і гігієни праці; підвищення відповідальності роботодавців за створення безпечних і здорових умов праці та своєчасність подання достовірної інформації про стан безпеки і охорони праці; впровадження механізму економічного стимулювання роботодавців і працівників залежно від рівня безпеки, травматизму, професійної захворюваності.

                                                          Автор інформації: О.М. Потопахіна

(Русский) НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКИЙ СЕМИНАР, ПОСВЯЩЕННЫЙ ПРОБЛЕМАМ ПРИЗНАНИЯ И ИСПОЛНЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ АРБИТРАЖНЫХ РЕШЕНИЙ В УКРАИНЕ (22.04.2019)

Вибачте, цей текст доступний тільки в “Російська”.

(Русский) НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКИЙ СЕМИНАР “КИНЕМАТОГРАФИЧЕСКОЕ ПРОИЗВЕДЕНИЕ КАК ОБЪЕКТ АВТОРСКОГО ПРАВА: ВОПРОСЫ ТЕОРИИ И ПРАКТИКИ” (29.03.2019)

Вибачте, цей текст доступний тільки в “Російська”.

(Русский) НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКИЙ СЕМИНАР, ПОСВЯЩЕННЫЙ ВОПРОСАМ ПРАВОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ ОКАЗАНИЯ РИТУАЛЬНЫХ УСЛУГ (13.02.2019)

Вибачте, цей текст доступний тільки в “Російська”.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР, ПРИСВЯЧЕНИЙ ПРОБЛЕМАМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ЗВ’ЯЗКУ З РЕЄСТРАЦІЄЮ ТА ВИКОРИСТАННЯМ ДОМЕННИХ ІМЕН (17.12.2018)

Сімнадцятого грудня 2018 року на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відбувся Науково-практичний семінар, присвячений проблемам правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку з реєстрацією та використанням доменних імен.

На семінарі з доповіддю “Добросовісна та недобросовісна реєстрація доменних імен відповідно до Єдиних правил розгляду спорів про доменні імена” виступила аспірант кафедри цивільно-правових дисциплін Наталія Миколаївна Булат (науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент В.В. Валах).

Н.М. Булат. Фото © І.С. Канзафарова
Н.М. Булат. Фото © І.С. Канзафарова

Активну участь в обговоренні питань, що були предметом розгляду на семінарі, взяли: проф. І.С. Канзафарова, доц. А.Л. Святошнюк, ст. викладач Є.М. Корнеєва та ін.

Основні положення доповіді Н.М. Булат “Добросовісна та недобросовісна реєстрація доменних імен відповідно до Єдиних правил розгляду спорів про доменні імена”

Стрімкий розвиток доменних імен зумовив появу так званих «доменних спорів». Наразі законодавчі положення, покликані регулювати відповідні відносини, не можна вважати послідовними, тому важливим є дослідження положень, розроблених міжнародними організаціями, зокрема Єдиних правил розгляду спорів про доменні імена (далі – UDRP), розроблених Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (далі – ВОІВ) та прийнятих Інтернет-корпорацією з присвоєння імен та номерів (далі – ICANN).

Історія появи на світ UDRP така. У середині 1990-х років ВОІВ взяла на себе ініціативу з розробки універсального механізму вирішення доменних спорів та його подальшого втілення. На прохання уряду США, у 1997 році ВОІВ ініціювала процес розроблення рекомендацій з вирішення доменних спорів між володільцями торговельних знаків та адміністраторами доменів у зонах .COM, .NET, .ORG. У роботі взяли участь представники 196 країн [1, c. 45]. У Підсумковому звіті ВОІВ, оприлюдненому 30 квітня 1999 року [2], містилися рекомендації щодо порядку реєстрації доменних імен, порядку вирішення доменних спорів, порядку створення нових доменів верхнього рівня, співвідношення засобів індивідуалізації товарів та послуг і доменних імен. Підсумковий звіт був представлений державам-членам ВОІВ на Генеральній асамблеї ВОІВ у вересні 1999 року [1, c. 45]. Саме на його основі були розроблені UDRP від 24 жовтня 1999 року, а також Rules for Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy (останні згодом отримали нову редакцію від 28 вересня 2013 року).

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Як зазначається у самих UDRP, вони застосовуються усіма реєстраторами, акредитованими ICANN (серед них – ряд повноважних реєстраторів в Україні), крім того, вони застосовуються деякими адміністраторами доменів вищого рівня (.NU, .TV, .WS) [3]. Також у UDRP зазначено, що вони є обов’язковою та невід’ємною частиною договорів з реєстрації доменних імен [3, п. 1], і можна зробити висновок, що саме таким чином вони діють у випадках, коли реєстратор акредитований ICANN, а також, коли доменне ім’я реєструється у зонах .NU, .TV, .WS. Однак власне такий статус цих Правил фактично обмежує їх практичне застосування. Так, важливою особливістю UDRP є те, що вони встановлюють обов’язкову адміністративну процедуру вирішення доменних спорів (сама процедура регламентована Rules for Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy). Проте її недотримання не перешкоджає безпосередньому зверненню до суду. Відтак варто підкреслити, що UDRP не є міжнародною угодою та не носять загальнообов’язкового характеру. На сьогодні ICANN уповноважено 5 центрів, які розглядають доменні спори, керуючись UDRP: Арабський центр з вирішення доменних спорів, Азіатський центр вирішення спорів про доменні імена, Арбітражний центр з вирішення Інтернет-спорів Чеського арбітражного суду, Національний арбітражний форум і Центр арбітражу та медіації ВОІВ [4].

UDRP спрямовані на захист від брендового кіберсквотингу, який, на нашу думку, можна визначити як порушення прав інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, вчинене шляхом недобросовісної реєстрації доменного імені, що містить позначення, яке є тотожним (схожим) з охоронюваним об’єктом (його частиною).

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Сутність UDRP можна охарактеризувати через так звану «концепцію добросовісності застосу­вання доменних імен». Дана концепція зводиться до презумпції правомірності реєстрації доменного імені, якщо особа має щодо нього права та законні інтереси. Відповідно до UDRP, наявність права та законного інтересу визнається в таких трьох випад­ках (кожен з випадків має самостійне значення):

1) до отримання повідомлен­ня про наявність спору щодо доменного імені володілець останнього має розпоча­ти його використання (чи використання позначення, яке відповідає доменному імені) або продемонструвати підготовку до такого використання у зв’язку з добросовісною пропозицією товарів, послуг;

Приклад – справа EAuto, L.L.C. v. Triple S. Auto Parts d/b/a Kung Fu Yea Enterprises, Inc.

https://www.wipo.int/amc/en/domains/decisions/html/2000/d2000-0047.html

2) володілець доменного імені має бути загальновідомим під цим доменним ім’ям (навіть якщо він не має прав на знак для товарів і послуг);

Прикладом є, зокрема, справа Shakespeare Company LLC v. Bob Pflueger.

http://www.wipo.int/amc/en/domains/search/text.jsp?case=D2010-1126

3) володілець доменного імені повинен здійснювати законне некомерційне використання або інше добросовіс­не використання останнього без намірів отримати комерційну користь шляхом введення в оману споживачів або дискредитації знака для товарів і послуг, з приводу якого пред’явлені претензії [3, п. 4 (с)].

Приклад – справа Bridgestone Firestone, Inc., Bridgestone/Firestone Research, Inc., and Bridgestone Corporation v. Jack Myers.

https://www.wipo.int/amc/en/domains/decisions/html/2000/d2000-0190.html

Своєю чергою, на недоб­росовісність поведінки особи, яка зареє­струвала ім’я, за правилами п. 4 (b) UDRP можуть вказува­ти такі обставини:

(i) доменне ім’я було зареєстроване або придбане, головним чином, з метою наступного продажу, здавання в оренду або іншого роду передачі зареєстрованого доменного імені заявнику, який є во­лодільцем знака для товарів і послуг, або його конкуренту за гроші чи інші цінно­сті, що перевищують витрати, докумен­тально підтверджені й напряму пов’яза­ні з доменним іменем; або

Приклад – справа Plaza Operating Partners, Ltd. V. Pop Data Technologies, Inc. and Joseph Pillus.

https://www.wipo.int/amc/en/domains/decisions/html/2000/d2000-0166.html

(ii) доменне ім’я зареєстровано з ме­тою перешкодити володільцю знака для товарів і послуг використовувати відповідне доменне ім’я, за умови, що реєстрант брав участь у моделі такої поведінки; або

Прикладом застосування п. 4 (b) (ii) UDRP є рішення Центру арбітражу та медіації ВОІВ у справі Revlon Consumer Products Corporation v. Domain Manager, PageUp Communications.

https://www.wipo.int/amc/en/domains/decisions/html/2003/d2003-0602.html

(iii) доменне ім’я зареєстроване головним чином з ме­тою перешкодити діяльності конкурента; або

(iv) при використанні доменного імені його володілець свідо­мо прагнув з метою отримання комерцій­ної вигоди привернути увагу користува­чів Інтернету до свого веб-сайту або іншої адреси в режимі он-лайн, створю­ючи за допомогою чужого знака для товарів і послуг імовірність плутанини щодо походження, джерела фінансування, належності або підтримки сайту чи он-лайн адреси, або товарів чи послуг, які пропонуються на сайті чи он-лайн адресі [3, п. 4 (b)].

Прикладом застосування п. 4 (b) (iiі) та п. 4 (b) (iv) UDRP є рішення Центру арбітражу та медіації ВОІВ у справі Express Messenger Systems, Inc. v. Golden State Overnight.

https://www.wipo.int/amc/en/domains/decisions/html/2001/d2001-0063.html

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

При цьому як перелік обставин, які свідчать про наявність законного інтересу щодо доменного імені, так і перелік обставин, що свідчать про недобросовісність його реєстрації, не мають вичерпного характеру.

Крім того, що доменне ім’я зареєстроване недобросовісно, володілець торговельної марки для задоволення своїх вимог має також довести, що доменне ім’я є тотожним (схожим) з відповідним знаком для товарів і послуг, а реєстрант доменного імені не має щодо нього прав і законних інтересів [3, п. 4 (a)].

Таким чином, UDRP визнають порушенням недобросовісну реєстрацію доменного імені. При цьому їх положення містять перелік підстав, за яких така реєстрація є недобросовісною, а також перелік обставин, що свідчать про наявність законного інтересу щодо доменного імені.

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Для українського цивільного права така оціночна категорія як «добросовісність» не є новою. Але, вирішуючи проблему боротьби із кіберсквотингом, український законодавець чомусь не сприйняв суть положень UDRP. Натомість нормою абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» фактично запроваджено пріоритет інтересів володільців торговельних марок над інтересами володільців доменних імен [5, абз. 2 ч. 1 ст. 20]. Дійсно, з’ясувати мету, наміри реєстрації доменного імені, оцінити ступінь його відомості, як того вимагають положення UDRP, досить важко. Однак концепція добросовісності, закладена у даних положеннях, є дієвим механізмом боротьби із кіберсквотингом, за якого виключається також порушення законних інтересів володільців прав на доменні імена. Таким чином, UDRP містять положення, спрямовані на вирішення доменних спорів, процедура розв’язання яких регламентована Rules for Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy. Дані документи були розроблені ВОІВ та прийнятті ICANN. Вони не є міжнародними угодами, не мають загальнообов’язкового характеру. Їх положення застосовуються під час вирішення спорів у арбітражних установах, уповноважених ICANN. Утім, незважаючи на свій статус, UDRP отримали заслужений авторитет у світі. Адже концепція добросовісності, що закладена у них, дозволяє відокремити недобросовісну реєстрацію доменного імені від випадків, коли реєстрант доменного імені має щодо нього законний інтерес. З огляду на те, що категорія «добросовісність» не є новою для українського цивільного законодавства, вважаємо можливим сприйняти відповідні положення UDRP для вдосконалення правового регулювання відносин, що виникають з приводу доменних імен.

Література

1. Серго А., Гладкая Е. Правовое регулирование доменных имен // Хозяйство и право. Приложение. 2010. № 3. 49 с.

  1. The Management of Internet Names and Addresses: Intellectual Property Issues: Final Report of the WIPO Internet Domain Name Process, April 30, 1999 / The World Intellectual Property Organization (WIPO). Electronic data (1 file). URL: http://www.wipo.int/export/sites/www/amc/en/docs/report-final1.pdf (date of access: 14.06.2018).
  2. Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy : Approved by ICANN on October 24, 1999 / ICANN. Electronic data (1 file). URL: https://www.icann.org/resources/pages/policy-2012-02-25-en (date of access: 14.06.2018).
  3. List of Approved Dispute Resolution Service Providers / ICANN. Electronic data (1 file). URL: https://www.icann.org/resources/pages/providers-6d-2012-02-25-en (date of access: 14.06.2018).
  4. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг : Закон України від 15.12.1993 № 3689-XIІ зі зм. та доп., внес. зг. законів України; станом на 21.05.2015 р. Електрон. дан. (2 файли). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3689-12 (дата звернення: 14.06.2018).

Презентація доповіді Н.М. Булат

Автор інформації: Н.М. Булат

ЗАСІДАННЯ СТУДЕНТСЬКОГО НАУКОВОГО ГУРТКА З ТРУДОВОГО ПРАВА ТА ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ (19.10.2018)

Дев’ятнадцятого жовтня 2018 року на економіко-правовому факультеті Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відбулося чергове засідання студентського наукового гуртка з трудового права та права соціального забезпечення за темою: «Соціальні права людини та їх державне забезпечення: сучасні тенденції розвитку».

Під час засідання. Фото © О.М. Потопахіна
Під час засідання. Фото © О.М. Потопахіна

Значну питому вагу у системі основних конституційних прав і свобод людини і громадянина займають соціальні права і свободи, які дозволяють громадянам реалізовувати можливу поведінку або діяльність у соціальній сфері. Важливим соціальним правом є право на соціальний захист (ст. 46 Конституції України), що передбачає можливість отримання пенсій, соціальних виплат та допомоги, що є основними джерелами існування і забезпечують прожитковий мінімум на випадок повної, часткової або тимчасової втрати працездатності; втрати годувальника; безробіття з незалежних від людини обставин; старості та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Під час засідання. Фото © О.М. Потопахіна
Під час засідання. Фото © О.М. Потопахіна

На засіданні студентського гуртка були присутні більше 30-ти студентів 4-го та 5-го курсів денного відділення спеціальності “Право” економіко-правового факультету, які брали активну участь в обговоренні дискусійних питань. Найбільш влучними виявилися запитання Ячменської М. та Дегтяренко А.

Окремо слід відмітити доповіді студентів 4 курсу економіко-правового факультету:  Мироненко М., Хайнак Ю., Жигайло Д., Трамбач О., Кривошликової А., Горової Є. та ін.

Цікавими для студентської аудиторії виявилися доповіді Жигайло Д., який досліджував проблемні  питання правового регулювання сплати одноразової  грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців, та Кривошликової А., яка вивчала діюче соціальне страхове законодавство України у частині страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві, що спричинили втрату працездатності працівників.

Під час засідання. Фото © О.М. Потопахіна
Під час засідання. Фото © О.М. Потопахіна

В результаті роботи студентського наукового гуртка з трудового права та права соціального забезпечення було проведено обговорення найактуальніших та найдискусійніших питань щодо сучасних тенденцій розвитку соціальних прав людини.

Наступне засідання студентського наукового гуртка з трудового права та права соціального забезпечення планується провести наприкінці листопада 2018 року.

                                                                Автор інформації:  О.М. Потопахіна

(Русский) НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКИЙ СЕМИНАР “ОТДЕЛЬНЫЕ НОВЕЛЛЫ ПРАВОВОЙ РЕГЛАМЕНТАЦИИ ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ И ЗАЩИТЫ ГРАЖДАНСКИХ И СЕМЕЙНЫХ ПРАВ” (01.10.2018)

Вибачте, цей текст доступний тільки в “Російська”.

Засідання студентського наукового гуртка з трудового права та права соціального забезпечення (27.04.2018)

Двадцять сьомого квітня 2018 року відбулося  чергове  засідання студентського наукового гуртка з трудового права та права соціального забезпечення за темою:  «Гарантії прав громадян на охорону праці», з нагоди відзначення 28 квітня Всесвітнього дня охорони праці під девізом: “Захищене і здорове покоління». 

Фото-кружок

Цей девіз збігається з метою і завданнями Всесвітнього дня боротьби з дитячою працею, який відзначають 12 червня.

За оцінками МОП, у світі в результаті нещасних випадків і захворюваності на виробництві кожен день вмирають близько 5-6 тис. осіб, а за рік ця цифра становить від 2 до 2,3 млн осіб. Окрім смертельних випадків, щороку через неналежні умови праці понад 400 млн осіб отримують на робочих місцях травми, каліцтва або хвороби, при цьому більше 270 млн нещасних випадків призводять  до тимчасової втрати працездатності понад 3 днів. Серед молоді рівень травматизму на роботі на 40% вищий, ніж серед працівників, вік яких перевищує 24 роки. У світі у шкідливих умовах працюють 541 млн молодих працівників віком 15-24 років (серед них 37 млн – діти), а це понад 15% робочої сили.

Забезпечення гідних і безпечних умов праці передбачено в Національній доповіді Уряду України «Цілі сталого розвитку: Україна», що була представлена 15 вересня 2017 року. У цьому документі визначено показники досягнення цілей сталого національного розвитку до 2030 року з урахуванням глобальних орієнтирів і принципів та суспільної думки щодо майбутнього країни. Одна із цілей – гідна праця та економічне зростання. Її реалізація в інтересах молодого покоління потребує узгодженого комплексного підходу до викорінення дитячої праці та популяризації культури профілактики безпеки і гігієни праці.

У контексті цієї події на засіданні студентського наукового гуртка учасники обговорили текст Звернення Організаційного комітету до органів державної влади, місцевого самоврядування, роботодавців, профспілок, засобів масової інформації, керівників і працівників підприємств, установ і організацій та План заходів з відзначення у 2018 році Дня охорони праці в Україні під девізом «Захищене і здорове покоління».

Окремо слід відмітити доповіді студентів 4 курсу спеціальності “Право” економіко-правового факультету: Чиканчи, Браташ , Безверхньої, Колмакан, Гоман, Тростянецької, Берези, Мартинюк та ін. Активну участь в обговоренні дискусійних питань взяли студенти Боднар та Підлісняк.

В результаті роботи студентського наукового гуртка з трудового права та права соціального забезпечення було проведено обговорення найактуальніших та найдискусійніших питань щодо вдосконалення актів чинного законодавства, проекту Трудового кодексу України в цій сфері з урахуванням законодавчого досвіду окремих зарубіжних країн.

Автор інформації: О.М. Потопахіна