Всі записи автора Адміністрація

Уряд запровадив режим надзвичайної ситуації на всій території України

Уряд запровадив режим надзвичайної ситуації на всій території України на 30 днів, до 24 квітня 2020 року.

Докладніше дивись:

https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-zaprovadiv-rezhim-nadzvichajnoyi-situaciyi-po-vsij-teritoriyi-ukrayini

Семінар «Інтерактивні методи проведення занять»

Другого березня 2020 року на ЕПФ ОНУ імені І.І. Мечникова відбувся семінар «Інтерактивні методи проведення занять», в якому взяли участь викладачі та аспіранти факультету. З доповіддю на семінарі виступила старший викладач кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики Олена Володимирівна Нарожна.

О.В. Нарожна – перед початком семінару.  Фото © Є.М. Корнеєва
О.В. Нарожна – перед початком семінару.
Фото © Є.М. Корнеєва

Вона звернула увагу на сучасні методики викладання лекційного матеріалу та проведення практичних занять. Зокрема, вона зазначила, що британськими вченими розроблена теорія поколінь, яка пропонує враховувати не тільки інтереси студентів, а й вимоги роботодавців до рівня підготовки співробітника. На теперішній час, окрім знань, досвіду та професійних навичок робітника, необхідно студентам прививати такі якості: комунікабельність, лідерство, дружелюбність та вміння працювати в команді.

Учасники семінару. Фото © Є.М. Корнеєва
Учасники семінару. Фото © Є.М. Корнеєва

У зв’язку з цим можна виділити такі методи проведення занять: метод використання наочного ілюстрованого матеріалу; метод використання смартфонів; метод ведення конспекту; метод для першого заняття в семестрі; метод проведення письмових робіт (модульних робіт – есе); метод доповіді від викладача (шляхом підготовки доповіді, що містить помилки, які необхідно виправити студентам); метод «Броунівський рух»; метод «Лист по колу». Усі зазначені методи можуть комбінуватися при проведенні заняття викладачем.

О.В. Нарожна – під час виступу.  Фото © Є.М. Корнеєва
О.В. Нарожна – під час виступу.
Фото © Є.М. Корнеєва

При аналізі кожного питання О.В. Нарожна наводила приклади застосування методів на лекційних та практичних заняттях з навчальної дисципліни “Криміналістика”, яку вона викладає. Також вона відмітила, що після застосування цих методів у студентів з’явився жвавий інтерес до вивчення не лише практичних питань, а й теоретичних.

Учасники семінару. Фото © Є.М. Корнеєва
Учасники семінару. Фото © Є.М. Корнеєва

Активну участь в обговоренні доповіді взяли: декан ЕПФ ОНУ імені І.І. Мечникова, кандидат юридичних наук, професор, Заслужений юрист України В.І. Труба; заступник декана ЕПФ з наукової роботи, доктор юридичних наук, доцент А.В. Смітюх; завідувач кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики, доктор юридичних наук, професор О.А. Чуваков; доцент кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики, кандидат юридичних наук, доцент Т.О. Павлова.

Автор інформації: І.О. Голоденко

Уряд зробив соціальне житло доступнішим

Кабінет Міністрів України підтримав ініціативу Міністерства соціальної політики України та прийняв постанову, яка зробить соціальне житло більш доступним.

Відповідне рішення було прийнято 19 лютого 2020 року і передбачає зміни до Порядку визначення величини опосередкованої вартості наймання (оренди) житла в населеному пункті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 682 “Деякі питання реалізації Закону України “Про житловий фонд соціального призначення”.

Докладніше дивись:

https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-zrobiv-socialne-zhitlo-dostupnishim-yuliya-sokolovska

Державний аграрний реєстр запущено в пілотному режимі

П’ятого лютого 2020 року розпочалися виїзди мобільних груп операторів в ОТГ Київської, Черкаської, Одеської, Львівської, Волинської та Миколаївської областей для допомоги у внесенні відомостей про агровиробників до Державного аграрного реєстру.

Докладніше дивись:
https://jurliga.ligazakon.net/ua/news/192937_derzhavniy-agrarniy-restr-zapushcheno-v-plotnomu-rezhim

Науково-практичний семінар з проблем реформування трудового законодавства України

П’ятого лютого 2020 року на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відбувся Науково-практичний семінар з проблем реформування трудового законодавства України, в якому, крім викладачів цієї кафедри, взяли участь представники інших структурних підрозділів економіко-правового факультету університету.

А.М. Комаренко. Фото © І.С. Канзафарова
А.М. Комаренко. Фото © І.С. Канзафарова

З доповіддю на семінарі виступив старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін Анатолій Миколайович Комаренко.

Докладніше дивись:

Науково-практичний семінар з проблем реформування трудового законодавства України (05.02.2020)

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР З ПРОБЛЕМ РЕФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ (05.02.2020)

П’ятого лютого 2020 року на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відбувся Науково-практичний семінар з проблем реформування трудового законодавства України, в якому, крім викладачів цієї кафедри, взяли участь представники інших структурних підрозділів економіко-правового факультету університету.

А.М. Комаренко. Фото © І.С. Канзафарова
А.М. Комаренко. Фото © І.С. Канзафарова

З доповіддю на семінарі виступив старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін Анатолій Миколайович Комаренко.

Зокрема він звернув увагу на таке.

Своє конституційне право на працю сьогодні громадяни можуть реалізовувати у різноманітних організаційно-правових формах – індивідуальна і підприємницька діяльність, об’єднання у кооперативні організації, фермерські господарства тощо. Але найчастіше це право громадяни реалізують шляхом укладання трудових договорів, які є підставою виникнення трудових правовідносин, що регулюються нормами трудового права, основним джерелом якого є чинний Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП).

Учасники семінару. На передньому плані – В.І. Труба. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. На передньому плані – В.І. Труба.
Фото © І.С. Канзафарова

Чинний КЗпП затвердили ще в 1971 році. За минулі роки 127 (!) законодавчими актами (станом на грудень 2019 р.) в нього внесли більше ніж 600 (!) змін та доповнень, що саме по собі свідчить про те, як він «відповідає» вимогам зовсім іншої історичної епохи.

Починаючи з 2001 року, в Україні, за підтримки Міжнародної організації праці (МОП), шляхом реалізації Проєкту технічного співробітництва «Україна: сприяння реалізації основних принципів і прав у світі праці», було розпочато роботу з підготовки реформування трудового законодавства. До цього процесу було залучено широке коло фахівців, представників профспілок, роботодавців, вчених провідних наукових центрів України, міжнародних експертів з трудового права.

Учасники семінару. Фото © К.М. Гусейнова
Учасники семінару. Фото © К.М. Гусейнова

Перший проєкт Трудового кодексу України, розроблений Міністерством праці і соціальної політики України, незважаючи на заперечення профспілок, 11.12. 2003 року без попереднього обговорення був прийнятий Верховною Радою України в першому читанні.

Двадцятого травня 2008 року Верховна Рада України прийняла в першому читанні інший проєкт Трудового кодексу України (також без будь-якого обговорення), який був внесений народними депутатами України В. Хара, Я. Сухим та О. Стояном.

У листопаді 2015 року (05.11.2015) Верховна Рада України прийняла за основу новий проєкт Трудового кодексу України, авторами якого виступили народні депутати Володимир Гройсман, Людмила Денісова та Михайло Папієв.

Учасники семінару. Стоїть – О.М. Потопахіна. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Стоїть – О.М. Потопахіна.
Фото © І.С. Канзафарова

Восьмого листопада 2019 року у Верховній Раді було зареєстровано одразу два законопроєкти: Трудовий кодекс України (№ 2410) – від нардепів з партії “Опозиційна платформа – За життя” і альтернативний Кодекс України про працю № 2410-1 – від Ю. Тимошенко та ще кількох депутатів (цей проєкт двічі доопрацьовувася – 14.11.2019 та 27.11.2019).

Законопроєкти № 2410 і 2410-1 майже ідентичні і складаються із 9 книг та перехідних положеннь: Книга перша “Загальні положення”; Книга друга “Виникнення та припинення трудових відносин. Трудовий договір”; Книга третя “Умови праці”; Книга четверта “Особливості регулювання трудових відносин з участю окремих категорій працівників і роботодавців”; Книга п’ята “Професійна (службова) кар’єра”; Книга шоста “Колективні трудові відносини”; Книга сьома “Нагляд та контроль за дотриманням трудового законодавства”; Книга восьма “Відповідальність сторін трудових відносин”; Книга дев’ята “Індивідуальні трудові спори”. Але ці проєкти відрізняються кількістю статей: у проєкті № 2410 – 385 статей, а у проєкті № 2410-1 – 393 статті.

Незважаючи як на певні переваги, так і окремі недоліки цих законопроєктів, один із них (краще – № 2410-1) можна було б взяти за основу і, після ретельного доопрацювання, прийняти як новий Трудовий кодекс України.

Н.В. Ільєва. Фото © К.М. Гусейнова
Н.В. Ільєва. Фото © К.М. Гусейнова

Проте, 28.12.2019 року у Верховній Раді України був зареєстрований третій проєкт – проєкт Закону про працю № 2708 від Кабінету Міністрів України.
Цей законопроєкт складається з 9 глав і містить 98 статей.

Сама назва, структура та зміст цього проєкту свідчать про неповагу Уряду до трудового права України як галузі права, яка є основною щодо правового регулювання реалізації громадянами України свого конституційного права на працю.

Особливої уваги заслуговують підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Згідно зі ст. 35 проєкту Закону, роботодавець має право з власної ініціативи розірвати трудовий договір з працівником. Про рішення розірвати трудовий договір роботодавець повинен письмово або зазначеними у трудовому договорі засобами електронного зв’язку повідомити працівника у строк: 1) не менше ніж 15 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить не більше 6 місяців; 2) не менше ніж 30 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 6 місяців; 3) не менше ніж за 60 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад п’ять років; 4) не менше ніж за 90 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 10 років.

За домовленістю сторін ці строки попередження можуть бути замінені грошовою компенсацією у розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше середньоденного заробітку працівника за кожен робочий день зменшення строку такого повідомлення. Разом з тим, роботодавець має право без згоди працівника замінити ці строки попередження грошовою компенсацією у розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше подвійного середньо-денного заробітку за кожен робочий день зменшення строку такого попередження. У разі відмови працівника підписувати додаткову угоду, що передбачає розірвання трудового договору на цій підставі, трудовий договір розривається роботодавцем в односторонньому порядку шляхом надання працівнику в спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення інформації про розірвання трудового договору. Таким чином, роботодавець може звільнити будь-якого працівника без будь-яких пояснень, просто повідомити йому: «Я Вас звільняю!…».

Аналогічна (непередбачувана) ситуація – щодо підстави розірвання трудового договору у зв’язку з порушенням працівником умов трудового договору (ст. 36). У цьому випадку трудовий договір може бути розірвано з ініціативи роботодавця у зв’язку з порушенням працівником умов трудового договору (своїх обов’язків) понад два рази протягом 180 календарних днів. Перелік умов трудового договору, порушення яких є підставою для його припинення відповідно до цієї статті, визначається у трудовому договорі. Тобто, мова йде про звільнення працівника за порушення трудової дисципліни.

До речі, у проєкті Закону зовсім відсутній розділ «Трудова дисципліна», в якому повинні бути норми щодо видів дисциплінарних стягнень та порядку їх застосування. Таким чином, при укладенні трудового договору (також у письмовій формі – ст.25), однією із обов’язкових умов якого є права і обов’язки сторін трудового договору (п. 4 ч. 2 ст. 16), роботодавець пропонує включити в договір певні обов’язки працівника, наприклад – у вищезгаданих проєктах ТКУ основними обов’язками працівника є: особисте і сумлінне виконання своїх обов’язків за трудовим договором; дотримання трудової дисципліни і правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог локальних нормативних актів роботодавця; виконання встановлених норм праці та завдань роботодавця; дотримання вимог нормативно-правових актів з охорони праці; дбайливе ставлення до майна роботодавця; негайне повідомлення роботодавця про загрозу життю чи здоров’ю працівників, збереженню їхнього майна; повідомлення роботодавця про причини відсутності на роботі; повага честі, гідності та інших особистих немайнових прав роботодавця; відшкодування шкоди, заподіяної майну роботодавця винними діями під час виконання трудових обов’язків; нерозголошення державної таємниці; інші обов’язки, передбачені законом, колективним договором, трудовим договором з працівником або локальним нормативним актом роботодавця (ст. 21).

Порушення працівником будь-якого з цих обов’язків дає право роботодавцю його звільнити. При цьому не визначається причина порушення працівником своїх обов’язків (поважна, неповажна). Роботодавець тільки зобов’язаний навести фактичні дані, що підтверджують порушення працівником умов трудового договору. У разі відмови працівника підписувати додаткову угоду, що передбачає розірвання трудового договору на цій підставі, трудовий договір розривається роботодавцем в односторонньому порядку шляхом надання працівнику в спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення інформації про розірвання трудового договору у зв’язку з порушенням працівником його умов з наведенням фактичних даних, що стосуються порушення працівником умов трудового договору.

У проєкті Закону пропонується суттєво зменшити грошові виплати працівникові у випадках, передбачених чинним законодавством. Так, згідно зі ст. 34, якщо трудовий договір розривається за ініціативою працівника у зв’язку з порушенням роботодавцем умов трудового договору, останній зобов’язаний виплатити працівникові компенсацію у розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше 50 середньоденних заробітних плат – за чинним КЗпП не менше тримісячного середнього заробітку (ст. 44).

У разі невиплати з вини роботодавця належних працівникові при звільненні сум у встановлені строки (ст. 75) роботодавець зобов’язаний сплатити працівникові пеню в розмірі 0,5 відсотка невиплачених сум за кожен день затримки по день фактичного розрахунку – за чинним КЗпП повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117).

Згідно з проєктом Закону, оплата праці за роботу у вихідні, святкові чи неробочі дні здійснюється у підвищеному розмірі, визначеному трудовим договором та/або відповідним колективним договором. З урахуванням такого підвищення оплата праці має бути принаймні на 20 відсотків вищою від оплати праці працівника в межах встановленої у трудовому договорі норми праці (ст. 71) – за чинним КЗпП робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам – за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки (ст. 107).

При застосуванні надурочних робіт оплата праці здійснюється у підвищеному розмірі, визначеному трудовим договором та/або відповідним колективним договором. З урахуванням такого підвищення оплата праці має бути принаймні на 20 відсотків вищою від оплати праці працівника в межах встановленої у трудовому договорі норми праці (ст. 71) – за чинним КЗпП робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки (ст. 106).

Щодо профспілок. В проєкті Закону цей суб’єкт трудових відносин зовсім не згадується. Згідно зі ст. 10 проєкту Закону, представниками працівників є особи, уповноважені трудовим колективом на представництво інтересів. Представники працівників здійснюють свою діяльність із захисту трудових, соціальних та економічних прав та інтересів працівників у встановленому законом порядку. Роботодавець сприяє законній діяльності представників працівників.

Для порівняння: на відмінну від чинного КЗпП, у проєктах ТКУ також немає спеціальної глави, присвяченої професійним спілкам, але вони визначені як один із суб’єктів, що можуть брати участь у трудових відносинах. Крім того, встановлюється обов’язок роботодавців звертатися до профспілок при вирішенні низки питань.

Порівнюючи чинний КЗпП і законопроєкти № 2410 та 2410-1 з проєктом Закону про працю № 2708 (в частині правового регулювання укладення, зміни та припинення трудового договору, умов праці, порядку вирішення трудових спорів тощо), безперечно можна сказати, що останній проєкт суттєво погіршує правове становище працівників, особливо – щодо припинення трудового договору та умов праці, а тому є “антитрудовим”.

В обговоренні питань, пов’язаних з проблематикою семінару, взяли активну участь: декан ЕПФ, кандидат юридичних наук, професор, Заслужений юрист України В.І. Труба (звернув увагу на проблему захисту трудових прав у приватному секторі економіки, а також на проблеми розмежування категорій “трудовий договір” та “договір підряду” і використання відповідних юридичних конструкцій – у разі прийняття нового Закону про працю); кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін О.М. Потопахіна (дала критичну оцінку законопроєктам, що аналізувалися); кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного права та правосуддя, голова Профбюро ЕПФ Н.В. Ільєва (звернула увагу на проблеми правового регулювання діяльності профспілкових організацій).

Автор інформації: А.М. Комаренко