НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР, ПРИСВЯЧЕНИЙ ПРОБЛЕМАМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ЗВ’ЯЗКУ З РЕЄСТРАЦІЄЮ ТА ВИКОРИСТАННЯМ ДОМЕННИХ ІМЕН (17.12.2018)

Сімнадцятого грудня 2018 року на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відбувся Науково-практичний семінар, присвячений проблемам правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку з реєстрацією та використанням доменних імен.

На семінарі з доповіддю “Добросовісна та недобросовісна реєстрація доменних імен відповідно до Єдиних правил розгляду спорів про доменні імена” виступила аспірант кафедри цивільно-правових дисциплін Наталія Миколаївна Булат (науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент В.В. Валах).

Н.М. Булат. Фото © І.С. Канзафарова
Н.М. Булат. Фото © І.С. Канзафарова

Активну участь в обговоренні питань, що були предметом розгляду на семінарі, взяли: проф. І.С. Канзафарова, доц. А.Л. Святошнюк, ст. викладач Є.М. Корнеєва та ін.

Основні положення доповіді Н.М. Булат “Добросовісна та недобросовісна реєстрація доменних імен відповідно до Єдиних правил розгляду спорів про доменні імена”

Стрімкий розвиток доменних імен зумовив появу так званих «доменних спорів». Наразі законодавчі положення, покликані регулювати відповідні відносини, не можна вважати послідовними, тому важливим є дослідження положень, розроблених міжнародними організаціями, зокрема Єдиних правил розгляду спорів про доменні імена (далі – UDRP), розроблених Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (далі – ВОІВ) та прийнятих Інтернет-корпорацією з присвоєння імен та номерів (далі – ICANN).

Історія появи на світ UDRP така. У середині 1990-х років ВОІВ взяла на себе ініціативу з розробки універсального механізму вирішення доменних спорів та його подальшого втілення. На прохання уряду США, у 1997 році ВОІВ ініціювала процес розроблення рекомендацій з вирішення доменних спорів між володільцями торговельних знаків та адміністраторами доменів у зонах .COM, .NET, .ORG. У роботі взяли участь представники 196 країн [1, c. 45]. У Підсумковому звіті ВОІВ, оприлюдненому 30 квітня 1999 року [2], містилися рекомендації щодо порядку реєстрації доменних імен, порядку вирішення доменних спорів, порядку створення нових доменів верхнього рівня, співвідношення засобів індивідуалізації товарів та послуг і доменних імен. Підсумковий звіт був представлений державам-членам ВОІВ на Генеральній асамблеї ВОІВ у вересні 1999 року [1, c. 45]. Саме на його основі були розроблені UDRP від 24 жовтня 1999 року, а також Rules for Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy (останні згодом отримали нову редакцію від 28 вересня 2013 року).

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Як зазначається у самих UDRP, вони застосовуються усіма реєстраторами, акредитованими ICANN (серед них – ряд повноважних реєстраторів в Україні), крім того, вони застосовуються деякими адміністраторами доменів вищого рівня (.NU, .TV, .WS) [3]. Також у UDRP зазначено, що вони є обов’язковою та невід’ємною частиною договорів з реєстрації доменних імен [3, п. 1], і можна зробити висновок, що саме таким чином вони діють у випадках, коли реєстратор акредитований ICANN, а також, коли доменне ім’я реєструється у зонах .NU, .TV, .WS. Однак власне такий статус цих Правил фактично обмежує їх практичне застосування. Так, важливою особливістю UDRP є те, що вони встановлюють обов’язкову адміністративну процедуру вирішення доменних спорів (сама процедура регламентована Rules for Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy). Проте її недотримання не перешкоджає безпосередньому зверненню до суду. Відтак варто підкреслити, що UDRP не є міжнародною угодою та не носять загальнообов’язкового характеру. На сьогодні ICANN уповноважено 5 центрів, які розглядають доменні спори, керуючись UDRP: Арабський центр з вирішення доменних спорів, Азіатський центр вирішення спорів про доменні імена, Арбітражний центр з вирішення Інтернет-спорів Чеського арбітражного суду, Національний арбітражний форум і Центр арбітражу та медіації ВОІВ [4].

UDRP спрямовані на захист від брендового кіберсквотингу, який, на нашу думку, можна визначити як порушення прав інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, вчинене шляхом недобросовісної реєстрації доменного імені, що містить позначення, яке є тотожним (схожим) з охоронюваним об’єктом (його частиною).

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Сутність UDRP можна охарактеризувати через так звану «концепцію добросовісності застосу­вання доменних імен». Дана концепція зводиться до презумпції правомірності реєстрації доменного імені, якщо особа має щодо нього права та законні інтереси. Відповідно до UDRP, наявність права та законного інтересу визнається в таких трьох випад­ках (кожен з випадків має самостійне значення):

1) до отримання повідомлен­ня про наявність спору щодо доменного імені володілець останнього має розпоча­ти його використання (чи використання позначення, яке відповідає доменному імені) або продемонструвати підготовку до такого використання у зв’язку з добросовісною пропозицією товарів, послуг;

Приклад – справа EAuto, L.L.C. v. Triple S. Auto Parts d/b/a Kung Fu Yea Enterprises, Inc.

https://www.wipo.int/amc/en/domains/decisions/html/2000/d2000-0047.html

2) володілець доменного імені має бути загальновідомим під цим доменним ім’ям (навіть якщо він не має прав на знак для товарів і послуг);

Прикладом є, зокрема, справа Shakespeare Company LLC v. Bob Pflueger.

http://www.wipo.int/amc/en/domains/search/text.jsp?case=D2010-1126

3) володілець доменного імені повинен здійснювати законне некомерційне використання або інше добросовіс­не використання останнього без намірів отримати комерційну користь шляхом введення в оману споживачів або дискредитації знака для товарів і послуг, з приводу якого пред’явлені претензії [3, п. 4 (с)].

Приклад – справа Bridgestone Firestone, Inc., Bridgestone/Firestone Research, Inc., and Bridgestone Corporation v. Jack Myers.

https://www.wipo.int/amc/en/domains/decisions/html/2000/d2000-0190.html

Своєю чергою, на недоб­росовісність поведінки особи, яка зареє­струвала ім’я, за правилами п. 4 (b) UDRP можуть вказува­ти такі обставини:

(i) доменне ім’я було зареєстроване або придбане, головним чином, з метою наступного продажу, здавання в оренду або іншого роду передачі зареєстрованого доменного імені заявнику, який є во­лодільцем знака для товарів і послуг, або його конкуренту за гроші чи інші цінно­сті, що перевищують витрати, докумен­тально підтверджені й напряму пов’яза­ні з доменним іменем; або

Приклад – справа Plaza Operating Partners, Ltd. V. Pop Data Technologies, Inc. and Joseph Pillus.

https://www.wipo.int/amc/en/domains/decisions/html/2000/d2000-0166.html

(ii) доменне ім’я зареєстровано з ме­тою перешкодити володільцю знака для товарів і послуг використовувати відповідне доменне ім’я, за умови, що реєстрант брав участь у моделі такої поведінки; або

Прикладом застосування п. 4 (b) (ii) UDRP є рішення Центру арбітражу та медіації ВОІВ у справі Revlon Consumer Products Corporation v. Domain Manager, PageUp Communications.

https://www.wipo.int/amc/en/domains/decisions/html/2003/d2003-0602.html

(iii) доменне ім’я зареєстроване головним чином з ме­тою перешкодити діяльності конкурента; або

(iv) при використанні доменного імені його володілець свідо­мо прагнув з метою отримання комерцій­ної вигоди привернути увагу користува­чів Інтернету до свого веб-сайту або іншої адреси в режимі он-лайн, створю­ючи за допомогою чужого знака для товарів і послуг імовірність плутанини щодо походження, джерела фінансування, належності або підтримки сайту чи он-лайн адреси, або товарів чи послуг, які пропонуються на сайті чи он-лайн адресі [3, п. 4 (b)].

Прикладом застосування п. 4 (b) (iiі) та п. 4 (b) (iv) UDRP є рішення Центру арбітражу та медіації ВОІВ у справі Express Messenger Systems, Inc. v. Golden State Overnight.

https://www.wipo.int/amc/en/domains/decisions/html/2001/d2001-0063.html

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

При цьому як перелік обставин, які свідчать про наявність законного інтересу щодо доменного імені, так і перелік обставин, що свідчать про недобросовісність його реєстрації, не мають вичерпного характеру.

Крім того, що доменне ім’я зареєстроване недобросовісно, володілець торговельної марки для задоволення своїх вимог має також довести, що доменне ім’я є тотожним (схожим) з відповідним знаком для товарів і послуг, а реєстрант доменного імені не має щодо нього прав і законних інтересів [3, п. 4 (a)].

Таким чином, UDRP визнають порушенням недобросовісну реєстрацію доменного імені. При цьому їх положення містять перелік підстав, за яких така реєстрація є недобросовісною, а також перелік обставин, що свідчать про наявність законного інтересу щодо доменного імені.

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Для українського цивільного права така оціночна категорія як «добросовісність» не є новою. Але, вирішуючи проблему боротьби із кіберсквотингом, український законодавець чомусь не сприйняв суть положень UDRP. Натомість нормою абз. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» фактично запроваджено пріоритет інтересів володільців торговельних марок над інтересами володільців доменних імен [5, абз. 2 ч. 1 ст. 20]. Дійсно, з’ясувати мету, наміри реєстрації доменного імені, оцінити ступінь його відомості, як того вимагають положення UDRP, досить важко. Однак концепція добросовісності, закладена у даних положеннях, є дієвим механізмом боротьби із кіберсквотингом, за якого виключається також порушення законних інтересів володільців прав на доменні імена. Таким чином, UDRP містять положення, спрямовані на вирішення доменних спорів, процедура розв’язання яких регламентована Rules for Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy. Дані документи були розроблені ВОІВ та прийнятті ICANN. Вони не є міжнародними угодами, не мають загальнообов’язкового характеру. Їх положення застосовуються під час вирішення спорів у арбітражних установах, уповноважених ICANN. Утім, незважаючи на свій статус, UDRP отримали заслужений авторитет у світі. Адже концепція добросовісності, що закладена у них, дозволяє відокремити недобросовісну реєстрацію доменного імені від випадків, коли реєстрант доменного імені має щодо нього законний інтерес. З огляду на те, що категорія «добросовісність» не є новою для українського цивільного законодавства, вважаємо можливим сприйняти відповідні положення UDRP для вдосконалення правового регулювання відносин, що виникають з приводу доменних імен.

Література

1. Серго А., Гладкая Е. Правовое регулирование доменных имен // Хозяйство и право. Приложение. 2010. № 3. 49 с.

  1. The Management of Internet Names and Addresses: Intellectual Property Issues: Final Report of the WIPO Internet Domain Name Process, April 30, 1999 / The World Intellectual Property Organization (WIPO). Electronic data (1 file). URL: http://www.wipo.int/export/sites/www/amc/en/docs/report-final1.pdf (date of access: 14.06.2018).
  2. Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy : Approved by ICANN on October 24, 1999 / ICANN. Electronic data (1 file). URL: https://www.icann.org/resources/pages/policy-2012-02-25-en (date of access: 14.06.2018).
  3. List of Approved Dispute Resolution Service Providers / ICANN. Electronic data (1 file). URL: https://www.icann.org/resources/pages/providers-6d-2012-02-25-en (date of access: 14.06.2018).
  4. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг : Закон України від 15.12.1993 № 3689-XIІ зі зм. та доп., внес. зг. законів України; станом на 21.05.2015 р. Електрон. дан. (2 файли). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3689-12 (дата звернення: 14.06.2018).

Презентація доповіді Н.М. Булат

Автор інформації: Н.М. Булат