НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ СЕМІНАР “НОВЕЛИ У ПЕНСІЙНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ”

Третього  листопада 2017 року на кафедрі цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова відбувся науково-практичний семінар «Новели у пенсійному законодавстві України», на якому як доповідач виступила кандидат юридичних наук, доцент О.М. Потопахіна.

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

 У своїй доповіді вона, зокрема, зазначила, що 3 жовтня 2017 р. Верховна Рада України ухвалила законопроект № 6614 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», 8 жовтня 2017 р. його підписав Президент України, а вже  11 жовтня 2017 р. він набрав чинності.

Цей Закон не можна вважати пенсійною реформою. Його назва – «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій». В новому Законі термін «пенсійна реформа» відсутній. Якщо реформуванням вважати скасування спеціальних пенсій, то вони вже були скасовані Законом України № 213  від 02.03.2015 р.  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Це втручання у солідарну систему, не запроваджуючи другий рівень – накопичувальний, тим самим не стимулюється розвиток третього рівня.

Поряд із вдосконаленням, уніфікацією та кодифікацією правових інститутів у пенсійній сфері, слід створювати обов’язкову накопичувальну пенсійну систему. Як свідчить практика застосування пенсійного законодавства, реалізація багатьох норм законів про пенсійне забезпечення у теперішній час пов’язана  з наявністю чисельних підзаконних нормативно-правових актів, а також роз’яснень різних органів виконавчої влади (зокрема, щодо умов і порядку призначення пенсій, їх перерахунку, обчислення страхового стажу та заробітку, використання норм раніше діючого законодавства тощо). Це не завжди стосується випадків, прямо передбачених законом, а є наслідком прогалин у ньому або недостатньої конкретизації тих чи інших правових норм. Результатом є велика кількість спорів (у тому числі – судових) між учасниками пенсійних правовідносин.

О.М. Потопахіна – під час виступу. Фото © І.С. Канзафарова
О.М. Потопахіна – під час виступу. Фото © І.С. Канзафарова

Позитивним моментом є те, що частина людей справді отримає підвищені виплати, відбудеться уніфікація пенсійного законодавства. Сьогодні у нас в законах було дуже багато змін, інколи вносились “зміни на зміни”. Це спричиняло чимало звернень до судів щодо неправильності, несправедливості нарахувань. Новий Закон уніфіковує законодавство, яке стане значно простішим.

В Законі є зміни до поточного законодавства, але не завжди в кращу сторону. Більшість змін до базового Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не відповідають Конституції України та не забезпечують виконання основної мети – належного соціального захисту громадян, оскільки в більшості випадків вони погіршують тією чи іншою мірою раніше встановлені правові норми. Ця так звана пенсійна реформа порушує щонайменше три статті Конституції, зменшуючи пенсії для громадян та завуальовано підвищуючи пенсійний вік. Хоча там приховано ще багато інших негативних аспектів.

Так, неприйнятною у цьому Законі є, насамперед, зміна коефіцієнту розрахунку пенсій – з 1,35 на 1. Це одразу ставить людей у нерівні умови. Адже тим, хто вийде на пенсію до кінця 2017 року, розраховуватимуть виплати, помножуючи на коефіцієнт 1,35, а з 2018 року – на 1. Уряд стверджує, що він знівелює цей момент підняттям мінімальної зарплати.  Якщо людина працює в державній установі, то, можливо, їй буде легше, але ж бізнес сплачує зарплати не ті, які встановлює уряд, а які заробляє. А якщо компанія не зможе підвищити мінімальну зарплату?

Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова
Учасники семінару. Фото © І.С. Канзафарова

 З 1 жовтня 2017 року скасували 15-ти відсотковий податок з пенсій працюючих пенсіонерів. Постає запитання: а навіщо було його вводити?

 Крім того, формально пенсійний вік не підвищується. Але за рахунок  підвищення вимог до  страхового стажу багато людей не зможуть піти  на пенсію у 60 років, а будут працювати до 63 та більше років. Для окремих категорій громадян, які не мають відповідного мінімального страхового стажу, збільшується вік виходу на пенсію. Для частини людей з набуттям чинності цього закону пенсійний вік становитиме 63–65 років. Слід зауважити, що середній вік життя, особливо українських чоловіків, продовжує скорочуватись.  І справедливо було б спочатку провести медичну реформу, відновити повноцінну первинну медичну допомогу, а потім вже підвищувати пенсійний вік. До речі, не так давно Польща зменшила пенсійний вік для своїх громадян.

 Ще одна новація полягає в тому, що люди, які сьогодні не сплачують єдиний соціальний внесок, взагалі не отримуватимуть пенсію. Цій категорії громадян держава фактично нічого не пропонує. Аналогічна ситуація з мільйонами трудових мігрантів, які сьогодні працюють поза межами країни. Ну, не вони винні в тому, що в Україні немає роботи й держава мало що зробила для створення робочих місць!

В.І. Труба – учасник семінару. Фото © І.С. Канзафарова
В.І. Труба – учасник семінару. Фото © І.С. Канзафарова

Нові зміни підвищують вимоги до страховогу стажу для призначення пенсії. Мінімальний страховий стаж для виходу на пенсію: у 2017 році – залишається 15 років; у 2018 році право на призначення пенсії мають тільки ті люди, у яких є 25 років страхового стажу; з 2019 року з кожним роком мінімальний страховий стаж буде збільшуватися на 1 рік, поки у 2028 році не становитиме 35 років.

У Законі передбачається можливість купівлі стажу, якого не вистачає для призначення пенсії. Для цього необхідно доплатити взноси за недопрацьовані роки.  При цьому застосовується додатковий коефіцієнт для мінімального страхового стажу. Для людей, у яких страховий стаж становить менше 15 років, передбачена соціальна допомога. Подібна норма є в деяких країнах, але вона супроводжується такими речами, як соціальне харчування, житло, будинки для людей похилого віку тощо. Це ціла соціальна інфраструктура з відповідними видатками з державного бюджету.

Ще такий момент. Закон потребує суттєвого коригування, оскільки покращення вже призначених пенсій через проведену оптимізацію іх заробітку відбудеться. Але щодо осіб не пенсійного віку позитивних перспектив  в пенсійному забезпеченні не передбачається. За цим законом пенсія для тих, кому сьогодні 35-40 років, взагалі не передбачена.

Вказані нововедення не є вичерпними.

Отже, прийняття зазначеного Закону не вирішує жодних завдань, що постають перед пенсійною системою України. Негативним є те, що до впровадження реформ, зокрема, пенсійної, не готові ні держава, ні суспільство – у зв’язку з відсутністю економічних можливостей для цього. Якщо оцінювати загалом зміни до пенсійного законодавства, то складається враження, що, в першу чергу, вони спрямовані на поповнення Пенсійного фонду за рахунок самих пенсіонерів, шляхом ліквідації їх соціально-правових гарантій, передбачених нормами Конституції України, що і викликає занепокоєння у населення.

Проведення будь-якої реформи потребує відповідного фінансового забезпечення. Жоден закон не буде діяти, якщо відсутня фінансова підтримка для його впровадження. Зараз також важливо не утримувати пенсіонерів від подальшої продуктивної праці шляхом зменшення пенсійного забезпечення або відмови у продовженні трудових відносин у зв’язку з виходом на пенсію, а, навпаки, заохочувати їх правовими нормами та економічними засобами.

Тому першими повинні запроваджуватися економічні реформи в різноманітних галузях господарства, а вже на їх базі – соціальні реформи!

Також важливим аспектом реформування країни є адміністративно-територіальна реформа – з наданням головам обласних державних адміністрацій широких повноважень в економічній і соціальних сферах підпорядкованого регіону, щоб основним показником їх діяльності став ефективний розвиток регіону як важливої складової держави в цілому. Такий підхід забезпечить створення нових робочих місць, стабілізує ринок праці, виявить потребу в кваліфікованих кадрах, надасть можливість громадянам працювати в Україні, а не за кордоном.

Важливим питанням є гармонізація національного пенсійного законодавства з міжнародно-правовими нормами у сфері соціального забезпечення, а також із законодавством країн, з якими Україна має і розвиває соціально-економічні зв’язки (країни СНД, Євросоюзу та ін.). Актуальним є міждержавне договірно-правове регулювання питань пенсійного забезпечення.

Автор інформації: О.М. Потопахіна