Ядерна і радіаційна безпека: виклики сьогодення та можливі шляхи вирішення проблем

Крім негативних наслідків від використання атома у військових і мирних цілях, на сьогоднішній день існує ще одна загроза у забезпеченні радіаційної безпеки. Йдеться про терористичну загрозу як про новий виклик сучасності. Недавні події в Брюсселі показали, що АЕС є досить уразливими місцями в національній і міжнародній безпеці.

Двадцять п’ятого березня газета «Libération» опублікувала розслідування про заходи безпеки на бельгійських об’єктах атомної енергетики. Спеціальний кореспондент «Libération» в Бельгії Ізабелль Анн зазначила, що багато чого свідчить про те, що саме АЕС були метою терористів.

Офіційний представник AFCN Себастьян Берг у лютому говорив про те, що бельгійським об’єктам ядерної енергетики нічого не загрожує і що мова йде про превентивні заходи, достатні для запобігання можливих подій.

Як зазначає «Libération», якщо у Франції АЕС охороняють спеціальні підрозділи жандармерії, то у Бельгії охорону цих об’єктів доручили приватній компанії G4S. Співробітники цієї компанії не мають права затримувати підозрілих осіб, а в разі необхідності повинні викликати поліцію.

При цьому в Greenpeace неодноразово доводили можливість проникнення на територію АЕС і навіть ймовірність доступу до герметичної оболонки реакторів.

Наприкінці 2015 року уряд Бельгії оголосив про створення спеціального підрозділу поліції, який, поміж іншого, повинен буде нести службу на об’єктах ядерної енергетики. Однак в разі підвищення рівня терористичної загрози до максимального —  четвертого — охорону на ядерних об’єктах повинна буде здійснювати армія [1].

В Україні проведення антитерористичної операції в 2014 році спонукало органи державної влади посилити систему фізичного захисту об’єктів паливно-енергетичного комплексу України, зокрема — атомних електростанцій нашої країни, з метою запобігання актам ядерного тероризму.

На жаль, у теперішніх умовах зросла актуальність робіт по диверсифікації як постачання пального на АЕС України, так і поводження з відпрацьованим ядерним паливом.

На територіях, непідконтрольних Україні, на щастя, немає ядерних установок, присутні лише ядерні матеріали в невеликих кількостях у вигляді радіаційного захисту контейнерів для транспортування та зберігання джерел іонізуючих випромінювань (ДІВ) і апаратів променевої терапії в онкологічних клініках, а також високоактивні ДІВ.

Яскравим прикладом жахливого, негативного впливу наслідків аварії на АЕС і масштабного радіаційного забруднення навколишнього середовища є катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції.

Внаслідок цього, радіоактивного забруднення зазнала не тільки територія України, а й території Білорусі і Росії. Загальна площа радіоактивного забруднення становить понад 30 тис. кв. м. Випадіння радіоактивних речовин спостерігалось і в державах Західної Європи, підвищився радіоактивний фон у Скандинавії, Японії та США.

Необхідно зазначити, що на сучасному етапі використання атомної енергії Україна займає 10-е місце в світі, має 15 реакторів, у тому числі найбільшу атомну станцію в Європі, а також другу за потужністю АЕС у світі — Запорізьку атомну електростанцію.

Разом з тим, слід сказати, що існує думка про те, що при дотриманні найсуворішого контролю і беззастережного дотримання вимог екологічної безпеки, атомна енергетика в даний час є екологічно чистішою і дешевшою, ніж теплова. У розвинених країнах вона забезпечує від 15 до 70 відсотків всієї електроенергії, що виробляється (у Франції —  70 відсотків, США —  17, Швеції — 50, Канаді — 15 відсотків).

Звичайно, якщо говорити про викиди озоноруйнуючих речовин, які посилюють парниковий ефект, то ця думка є вірною. Однак на наш погляд, вже знайдено абсолютно безпечний і екологічно доцільний вид джерела енергії, здатний замінити і атомні, і теплоелектростанції. Розвинені країни на сьогоднішній день у достатньому обсязі використовують такі альтернативні джерела енергії. Як приклад можна навести Німеччину, яка, після аварії на АЕС Фукусіма-1 (в Японії), маючи 19 (за станом на 2011 рік) атомних електростанцій, за невеликий період часу скоротила їх до 8, а до 2020 року планує відмовитися від решти. Адже всім відомо, що в разі аварії атомні станції становлять дуже серйозну небезпеку для людей і навколишнього середовища. За час експлуатацій АЕС у світі сталася низка великих аварій: 1961 рік — в Айдахо-Фолс (США); 1979 рік —  на АЕС «Тримайл-Айленд» у Гарісберзі (США); 1986 рік — на Чорнобильській АЕС; 2011 рік —  на АЕС «Фукусіма-1» в Окума (Японія). І це далеко не повний перелік.

Аварії на АЕС мають значні відмінності від ядерних вибухів. Їх відмінність — у більшій тривалості викидів, які змінюють напрямок потоком повітряних мас. Тому практично немає можливості спрогнозувати розміри зон ураженості.

Радіоактивне забруднення навколишнього середовища діє на людину шляхом зовнішнього та внутрішнього опромінення.

Зовнішнє опромінення —  це опромінення за рахунок радіоактивного забруднення місцевості. Воно підлягає контролю і залежить від рівня радіації на місцевості. Внаслідок Чорнобильської катастрофи на території України радіацією були забруднені території 12 областей, 86 адміністративних районів, 2311 населених пунктів, де загалом проживає близько 2 млн 600 тис. жителів, у тому числі —  600 тис. дітей. Було забруднено радіонуклідами понад 7 млн га землі, серед яких — 3 млн га сільськогосподарських угідь та 2 млн га лісових масивів [2].

У результаті попадання радіоактивних речовин в організм людини уражається щитовидна залоза, виникає променева хвороба. У даний час спостерігається тенденція до збільшення онкологічних захворювань, захворювань ендокринної системи, системи кровообігу, травлення, а також захворювань, пов’язаних з імунною системою.

На сьогодні практично ніхто не застрахований від наслідків аварії на об’єктах атомної промисловості. Навіть сотні і тисячі кілометрів від АЕС не можуть бути гарантією безпеки. Наслідки аварії на ЧАЕС вийшли за межі однієї держави і наочно продемонстрували необхідність міжнародного співробітництва в ядерній енергетиці.

Внутрішнє опромінення проходить в основному при вживанні продуктів харчування та води, забруднених радіонуклідами, систематичне споживання яких призводить до накопичення їх в організмі людини.

У 2016 році Україна і весь світ відзначатимуть 30-ту річницю страшної аварії на Чорнобильській АЕС, наслідки від якої до сих пір відчуває на собі не тільки наша країна. Питання ядерної та радіаційної безпеки не втрачають своєї актуальності і виходять за рамки національних кордонів. У зв’язку з цим, стає очевидним, що розширення і зміцнення міжнародних відносин у сфері ядерної і радіаційної безпеки дуже важливі в цілому для всього світу і для нашої країни, зокрема.

Згідно з Доповіддю про стан ядерної та радіаційної безпеки в Україні у 2014 році, яка була підготовлена Державною інспекцією ядерного регулювання України, в нашій країні забезпечений стійкий і безпечний режим роботи АЕС відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та положень Конвенції про ядерну безпеку. На системній основі впроваджуються заходи щодо підвищення рівня безпеки діючих АЕС України, відповідно до вимог національних норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, рекомендацій Міжнародного агентства з атомної енергії та з урахуванням передової міжнародної практики. Слід зазначити, що в цій системі на особливу увагу заслуговують нормативні або правові заходи, які носять не лише регулюючий, але і превентивний характер.

В цілому, правові заходи забезпечення ядерної та радіаційної безпеки в Україні закріплені в Законі «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку». Вони включають: створення правових основ системи управління в сфері використання ядерної енергії та системи регулювання безпеки при використанні ядерної енергії; встановлення прав, обов’язків і відповідальності органів державної влади, підприємств, установ і організацій, посадових осіб і персоналу, а також громадян щодо їх діяльності, пов’язаної з використанням ядерної енергії; дотримання норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки при здійсненні будь-якого виду діяльності у сфері використання ядерної енергії та ін. [4].

А відповідно до Закону України «Про поводження з радіоактивними відходами» цілями радіаційної безпеки є: пріоритет захисту життя та здоров’я персоналу, населення та навколишнього природного середовища; розмежування функцій державного контролю і управління у сфері поводження з радіоактивними відходами; реалізація державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами шляхом розробки та виконання довгострокової Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіоактивними відходами [5].

Підсумовуючи, можна сказати, що ядерна та радіаційна безпека досягається шляхом дотримання на всіх етапах комплексу санітарно-гігієнічних, інженерно-технічних і організаційно-правових вимог, що забезпечують захист персоналу, населення, а також навколишнього середовища від їх негативного впливу.

Слід зазначити, що ще однією важливою складовою комплексу заходів щодо забезпечення ядерної та радіаційної безпеки є фінансування даного виду діяльності. Відповідно до згаданої раніше Загальнодержавної цільової екологічної програми поводження з радіаційними відходами, воно повинно здійснюватися за рахунок Державного бюджету України, коштів Державного фонду поводження з радіоактивними відходами тощо. Однак в такому фінансовому становищі, в якому опинилася зараз наша країна, здійснення цієї програми залишається під питанням. На наш погляд, вирішення цього питання полягає у створенні спеціальних незалежних фондів. Тим більше, що створення незалежних структур і фінансових фондів щодо поводження з радіоактивними відходами є обов’язковою умовою для країн Центральної і Східної Європи, які заявили про свій намір стати членом ЄС.

Успішним прикладом вирішення питання про фінансування захоронення радіоактивних відходів в геологічних формаціях є США, де створено Фонд ядерних відходів. Суть рішення полягає у встановленні податку на кожну кіловат-годину електроенергії, що виробляється на атомних електростанціях США, який становить 0,1%. Це не викликало істотного зростання вартості електроенергії, але гарантувало матеріальне забезпечення всіх робіт зі спорудження сховищ високоактивних ядерних відходів в глибоких геологічних формаціях» [6, с. 6-7].

Хочеться сподіватися, що діючі в Україні 15 атомних реакторів, які виробляють майже половину всієї споживаної в країні електроенергії, не є «бомбою уповільненої дії», і тривала криза в Україні не принесе нам бід, пов’язаних з використанням ядерної енергії та поводженням з радіоактивними відходами.

 

Література:

  1. Чи можуть бельгійські АЕС бути метою терористів? [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://com.ua…mogli-li-belgijskie…terroristov/
  2. Природні багатства України. Джерела, зони дії та рівні забруднень навколишнього середовища при аваріях на АЕС. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://ruistochniki_zony_deistvija_i_urovne.html
  3. Доповідь про стан ядерної та радіаційної безпеки в Україні у 2014 році. [Электронный ресурс]. — Режим доступу: http://gov.uanuclear/doccatalog/document?id=105832
  4. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 21.03.1995 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://arch.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/Z950039.html
  5. Про радіоактивні відходи: Закон України від 30.06.1995 року // Відомості Верховної Ради України. — № 27. —  Ст. 198.
  6. Батенін В.Б. Інвестиції для електроенергетики: ілюзії та реалії // Промислові відомості. — № 10. — С. 4-13.

Інформацію підготувала: О.В. Толкаченко