Щодо строку позовної давності для стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації

Другого березня 2016 року Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України розглядала справу за позовом заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави до Особа_1, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «Технолайн Систем», про відшкодування шкоди.

Суть справи: Суди у справі, яка переглядалась, встановили, що постановою прокурора Печерського району м. Києва від 21 квітня 2011 року порушено кримінальну справу за обвинуваченням колишнього генерального директора ДП НСК «Олімпійський» Особа_1 за ознаками складів злочинів, передбачених частиною п’ятою статті 191, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Вказаною постановою встановлено, що наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 26 квітня 2007 року Особа_1 призначено на посаду генерального директора ДП НСК «Олімпійський». Відповідно до Розділу І Контракту з керівником ДП НСК «Олімпійський» від 26 квітня 2007 року, укладеного між Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту та Особа_1, останній, як керівник, зобов’язаний безпосередньо і через сформований апарат здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна.

Вісімнадцятого червня 2008 року між ДП НСК «Олімпійський», в особі генерального директора Особа_1, і товариством з обмеженою відповідальністю «Технолайн Систем» (далі – ТОВ «Технолайн Систем») укладено договір про виконання робіт з демонтажу пластикових сидінь на секторах ДП НСК «Олімпійський» вартістю 249 тис. 123 грн. Кошти в указаній сумі 21 – 24 липня 2008 року ДП НСК «Олімпійський» перерахувало ТОВ «Технолайн Систем». Однак, фактично роботи за договором від 18 червня 2008 року виконано не ТОВ «Технолайн Систем», а працівниками ДП НСК «Олімпійський» та членами Федерації футболу України. Постановою старшого слідчого прокуратури Печерського району м. Києва від 21 червня 2011 року перекваліфіковано дії Особа_1 з частини п’ятої статті 191, частини другої статті 366 КК України на частину другу статті 367 КК України (службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки).

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23 серпня 2011 року Особа_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, внаслідок застосування до нього акта амністії у зв’язку з досягненням 60-річного віку; провадження у справі закрито з нереабілітуючих підстав; цивільний позов заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах ДП НСК «Олімпійський» до Особа_1 залишено без розгляду. З позовною заявою у цій справі перший заступник прокурора Печерського району м. Києва в інтересах ДП НСК «Олімпійський» звернувся до суду в квітні 2012 року.

В обвинувальному висновку по кримінальній справі за обвинуваченням Особа_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, вказано, що вина у вчиненні злочину доведена зібраними у справі доказами, одним з яких є акт ревізії фінансово-господарської діяльності ДП НСК «Олімпійський» від 6 березня 2009 року Номер_1. Згідно з поясненнями Особа_1 вказаним актом від 6 березня 2009 року виявлено шкоду та саме на його підставі порушено кримінальну справу.

Суди, які розглядали зазначену справу не звернули увагу на наявність акту ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства, що відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України і є днем, коли роботодавець мав змогу дізнатись про завдану працівником шкоду.

З повним текстом рішення Верховного Суду України можна ознайомитись за наступним посиланням: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/7864c99c46598282c2257b4c0037c014/9baf86ad7d77e417c2257f78002d5c19/$FILE/6-1263цс15.doc

При вирішенні справи одним із проблемних питань стало застосування судами позовної давності, зокрема, положень Глави 19 ЦК України (“Позовна давність”) до трудових правовідносин. На думку Верховного Суду України, одночасне застосування судом до спірних правовідносин статті 264 ЦК України та статті 233 КЗпП України є неправильним. Судами нижчих інстанцій днем виявлення заподіяної працівником шкоди роботодавцю визнано день винесення обвинувального акту.

Проте, відповідно до чинного законодавства у галузі праці, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя статті 233 КЗпП України).

Пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», наголошує на тому, що судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово- господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Схожі положення містяться в Трудовому кодексі Російської Федерації (згідно із ст. 392 роботодавець має право звернутися до суду для відшкодування працівником шкоди, заподіяної роботодавцеві, протягом одного року з дня виявлення заподіяної шкоди), Трудовому кодексі Молдови (згідно з ч. 4 ст. 344 у разі виникнення розбіжностей щодо порядку відшкодування шкоди сторони вправі звернутися в судову інстанцію протягом одного року з дня встановлення розміру збитку).

Слід зазначити, що відповідно до ст. 364 Проекту Трудового кодексу України (реєстраційний номер 1658 від 27.12.2014), що визначає строки звернення до суду за вирішенням індивідуальних трудових спорів,  працівник може звернутися до суду із заявою про вирішення індивідуального трудового спору протягом одного року з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, а у справах про звільнення, переведення на іншу роботу, незаконну відмову у прийнятті на роботу – у місячний строк з дня звільнення, переведення на іншу роботу або відмови у прийнятті на роботу. Отже, щодо звернень роботодавця строк позовної давності не встановлено.

Статтею 341 Проекту Трудового кодексу України закріплено, що встановлення факту завдання працівником майнової шкоди роботодавцю та визначення її розміру здійснюється в порядку, встановленому для притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення до працівника може застосовуватися роботодавцем не пізніше ніж протягом місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку без урахування часу відсутності працівника на роботі незалежно від причин, а також часу провадження у кримінальній справі або у справі про адміністративне правопорушення у зв’язку з протиправними діями працівника (ст. 333 Проекту Трудового кодексу України).

Право роботодавця звернутися до суду з позовом про відшкодування прямої дійсної майнової шкоди гарантується в випадку, якщо розмір прямої дійсної майнової шкоди, що підлягає стягненню з працівника, перевищує його середню місячну заробітну плату та працівник відмовився від її добровільного відшкодування, але жодного часового обмеження щодо звернення до суду не встановлено.

Отже, сьогодні відбувається реформування інституту матеріальної відповідальності в трудовому праві. Проект Трудового Кодексу України в частині матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин потребує доопрацювання та законодавчого врегулювання відповідності Конституції України та чинним міжнародним договорам.

А ст. 364 Проекту Трудового кодексу України слід доповнити  положенням, яким було б врегульовано конкретно питання про строк позовної давності, протягом якого роботодавець може звернутися до суду з позовом про  стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, організації, установі.

Інформацію підготувала: О.В. Байло