Науково-методологічний семінар за темою “Особливості правового регулювання договору найму (оренди) нежитлових приміщень в Україні, Російській Федерації та ФРН” (7.12.2015)

Сьомого грудня 2015 року в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова, за традиціями економіко-правового факультету (далі – ЕПФ), відбувся науково-методологічний семінар, на якому виступила з доповіддю за темою “Особливості правового регулювання договору найму (оренди) нежитлових приміщень в Україні, Російській Федерації та ФРН” аспірантка кафедри цивільно-правових дисциплін Мар’яна Романівна Матущак  (науковий керівник: д.ю.н., проф. І.С. Канзафарова).

Основною метою доповідача було з’ясування особливостей правового регулювання договору найму (оренди) нежитлових приміщень в Україні, Російській Федерації та ФРН в контексті порівняльно-правового аналізу цього  явища.

При викладенні основного матеріалу доповіді були висвітлені такі питання:

  • проблеми правового регулювання зазначеного виду договору в Україні, Російській Федерації та ФРН;
  • істотні умови договору та їх принципові відмінності у кожній із досліджуваних країн;
  • коло правомочностей наймача за договором найму (оренди) нежитлового приміщення.

Остання із зазначених проблем спричинила жваву дискусію, в якій взяли участь викладачі та аспіранти ЕПФ.

Доповідач вважає, що, у випадку передачі майна за українським законодавством, наймач набуває тільки право користування об’єктом оренди – нежитловим приміщенням (ст. 759 Цивільного кодексу України). Однак було висловлено застереження, що є випадки, за яких наймач все ж може набувати, попри право користування, ще й право володіння. Було звернено увагу на відмінність концепції вітчизняного цивільного законодавства від німецького та російського (у відповідній частині). Так, зокрема за Німецьким Цивільним кодексом (далі – НЦК), наймач за договором найму нежитлового приміщення набуває право користування та, на стадії виконання договору, право володіння об’єктом оренди (§§ 535–578 НЦК). За Цивільним кодексом Російської Федерації (далі – ЦК РФ), наймач за договором найму нежитлового приміщення набуває право користування та право володіння (ст. 606 ЦК РФ ).

За результатами доповіді було зроблено кілька вагомих висновків: по-перше, на відміну від Німеччини, в Україні та Російській Федерації оренда розглядається як обтяження нерухомості і підлягає державній реєстрації; по-друге, вагомою в практичному аспекті є судова практика ФРН щодо захисту від конкуренції – заборона розміщення одним і тим же орендодавцем в прямій близькості конкуруючих орендарів; по-третє, тягар утримання та ремонту орендованого майна за німецьким законодавством покладається на орендодавця (§ 535 НЦК), що фактично вказує на звільнення орендаря від виконання обов’язку, що супроводжується певними додатковими матеріальними витратами.

На думку доповідача, кардинальне реформування та запозичення  до чинного вітчизняного законодавства окремих положень законодавства інших досліджуваних країн про договір найму (оренди) нежитлових приміщень  потребує тривалого доопрацювання, але рухаючись з часом вперед, варто такий напрямок взяти до уваги.

Автор інформації: М.Р. Матущак